П'єса дерева вмирають стоячи. «Дерева вмирають стоячи»: Спрощена історія

В одному невеликому іспанському містечку при театрі працює фірма Аріель. Співробітники фірми займаються незвичайною справою: вони доставляють людям додому... щастя! У цьому ж місті живе літня сеньйора, котра палко любить свого єдиного онука. Ось уже 20 років вона зайнята лише листуванням з ним – у її думках він постає блискучим хлопцем. Майстерні актори готові подарувати бабусі три щасливі дніу компанії коханого онука та його молодої дружини. Але несподіваний збіг обставин змінює перебіг запланованих подій… У трагікомічній постановці Юрія Іоффе сюжет, що інтригує, залучає глядача до ігрової та філософської розмови про правду та брехню, про існування на тонкій межі реальності та вигадки. Чи можна прожити все життя в удаванні і як виміряти цінність істинної правди, якщо вона може зруйнувати чужі мрії? Творці вистави розмірковують про те, чи театр може подарувати справжнє щастя.

П'єса «Дерева вмирають стоячи», короткий зміст якої буде розглянуто у статті, написав іспанський поет Алехандро Касона у 1949 році. Він залишається дуже популярним автором у багатьох країнах, а його п'єси мають величезний успіх. У статті ми розглянемо короткий зміст однієї з них, яка є визнаним шедевром.

початок

П'єса починається зі згадки про красиву, але сумну молоду особу Ізабеллі, яка незрозуміло для чого відвідує дуже дивне місце. Красуню на порозі зустрічає секретарка, яка сповіщає директора про прихід дівчини. У цей момент друкарка передає інформацію про якогось пана похилого віку Бальбоа, який хоче зустрічі з директором і має рекомендаційний лист. Його запрошують до кімнати, де записують необхідну інформацію, і він жваво сідає біля Ізабелли.

Поява моряка

Настає час очікування, яке порушує – пастор у одязі моряка. Елена (секретарка) завмерла від несподіванки, але змогла змусити себе сказати, щоб він зачекав своєї черги за дверима. У цей час вона звертає увагу на стіл, де стоїть циліндр. Жінка бачить, що із циліндра виглядає кролик. На обличчях старого Бальбоа та Ізабелли застигає вираз повного нерозуміння ситуації. У цей час Елена та друкарка виходять з кімнати, а між дівчиною та старим зав'язується розмова. Виявляється, вони обоє не зовсім розуміють, куди потрапили. Молода особа пояснює, що бачила чоловіка, що увійшов у сусідньому парку, але тоді він виглядав як пастор.

У цей час у кімнаті знову з'являється пастор. Він змовницьким голосом радить Ізабеллі та Бальбоа піти звідси, щоб не нажити собі страшних неприємностей. Молода особа починає нервувати і поривається залишити місце ув'язнення. Пан Бальбоа переконує її передумати, оскільки якщо вона піде, то точно нарветься щось погане. Двоє людей починають вести тиху розмову, намагаючись зрозуміти, хто з якою метою заманив їх сюди.

Паралельно з цим відкриваються потаємні двері, в які входить людина, яка на вигляд нагадує жебрака. Він підходить до столу, і по дорозі дістає з кишень коштовності, портмоне та ланцюжка. Він називає себе дивним кодовим ім'ям, а потім набирає чийсь номер і каже, що завдання виконане. Старий Бальбоа починає підозрювати, що опинився у притоні бандитів. Він бачить, як хвилюється Ізабелла, і намагається її заспокоїти. Поки жебрак розглядає гостей, у двері заходить мисливець із рушницею на плечі. Слідом за ним йдуть два великі собаки. Він ніяк не є гостям, але теж комусь дзвонить, щоб повідомити про виконане завдання. Також він просить абонента надіслати більше собак і кроликів до завтра.

Директор

Вас уже зацікавив Алехандро Касона? «Дерева вмирають стоячи» (короткий зміст п'єси ми почали розглядати) зберігає ще безліч секретів, які розкриють спостережному читачеві. Продовжимо.

Спостерігаючи таку дивну картину, старий і дівчина все ж таки вирішують залишити дивне місце, але тут раптово з'являється сам директор - на вигляд вельми привабливий молодий чоловік. Він заводить розмову з дівчиною і розповідає їй про доктора Аріеля, який володіє цим місцем. Також він повідомляє, що лікар Аріель активно займається благодійністю, на що дівчина трохи різко відповідає, що не просила подачок. Директор же пояснює їй, що мають на увазі душевна благодійність. Співробітники контори виконують мрії, дарують надію та віру. Після неясного діалогу Ізабелла йде, а директор контори заводить розмову з Бальбоа.

Історія Бальбоа

Твір «Дерева вмирають стоячи», зміст якого ми розглядаємо, затуманює погляд читача ще більше, змушуючи його ворожити. Виявляється, Бальбо живе разом із дружиною. Він мав велику родину, яка загинула за трагічних обставин. Після цього він залишився з дружиною та онуком. Хлопець потрапив під негативний вплив, почав випивати та пропадати ночами. Пізніше стало відомо, що він грає у карти. привела його до величезних боргів, і одного разу Бальбоа застав онука за спробою злому свого столу. Це було останньою краплею. Чоловік вигнав онука з дому. Рідні не бачилися близько 20 років.

До речі, дружина Бальбоа була не в курсі того, що відбувається. Незабаром вона отримує листа від онука, в якому той розповідає про свою прекрасну Насправді цей лист написав її чоловік. Таким чином, зав'язується миле листування. Через деякий час на зв'язок виходить реальний онук, який має намір прибути на кораблі. На жаль, корабель тоне, і чоловік гине. Бальбоа ховає від дружини журнали та газети, щоб не розстоювати її.

У контору доктора Аріеля він прийшов для того, щоб запропонувати директору зіграти онука Маурісьо. За загальною домовленістю приймається рішення про те, що в ролі його дружини виступить Ізабелла (насправді дівчину звали Мартою).

Друга дія

Короткий змістп'єси "Дерева вмирають стоячи" не може бути представлено без другої дії. У будинку Бальбоа розпочинається підготовка до приїзду довгоочікуваного онука. Маурисьо прибуває зі своєю дружиною Ізабеллою. До вечері трапляється багато маленьких конфузів, які викривають у Маурісьо та Ізабеллі ошуканців, але щаслива бабуся нічого не помічає. За столом усі їдять смачну вечерюта випивають наливку. Молоду пару підбадьорюють поцілуватись, що їм доводиться зробити. Вони ще не знають, що на них чекає окрема спальня. За вечерею Маурисьо розповідає про свої подорожі та архітектуру, але виявляється, що Еухенія (бабуся) добре обізнана в цих областях, що викликає ще низку конфузів.

Усі вирушають до спальні. Маурисьо та Ізабелла починають відверту розмову, в якій дівчина зізнається, що гра дається їй важко. Вона прагне відкрити бабусі правду, але молодий чоловік переконує її в тому, що мистецтво важливіше за веління серця. У результаті Маурисьо каже красуні, що вона надто сердечна, щоб бути гарною актрисою. Друга дія п'єси «Дерева вмирають стоячи», короткий зміст якої ми розглядаємо, закінчується розмовою у спальні.

Третя дія

Директору дзвонить Елена, щоб дізнатися, як справи. Той зізнається, що спочатку Ізабелла робила багато помилок, але тепер все добре. Він доручає секретарці написати телеграму, ніби Маурісся терміново викликають на роботу.

Що ж далі буде у п'єсі «Дерева вмирають стоячи»? Короткий зміст книги не може точно передати всієї палітри почуттів, тому треба читати її цілком. Еухенія заводить розмову з Ізабеллою, думаючи, що та не любить онука. Після розмови вона побоюється, що дівчина занадто сильно і нерозділено закохана. Ізабелла просить директора продовжити «виставу», боячись сцени розлучення, але той відмовляється.

Онук

П'єса Алехандро Касони "Дерева вмирають стоячи", короткий зміст якої ми вивчаємо, готує несподіваний поворот. Виявляється, справжній онук живий. Він приходить до Бальбоа і потребує грошей. Як варіант, пропонує продати будинок, не те розповість все Еухенія. Старий виганяє його, погрожуючи вбити. У цей час пара готується їхати. Дівчина дізнається про реального онука та розуміє, що скоро правда відкриється. Вона зізнається Маурисьо у коханні, але не хоче продовжувати виставу. Він відповідає їй взаємністю.

П'єса «Дерева вмирають стоячи» (короткий зміст – у статті) добігає кінця. На порозі будинку з'являється справжній онук. Ізабелла намагається його зупинити, але марно. Онук викликає бабусю на власну розмову і все розповідає. Виявляється, старенька й сама все зрозуміла. Вона відмовляє онуку в грошах, а перед закоханою парою продовжує вдавати, що вірить у те, що відбувається.

Кінець

Чим же закінчується п'єса «Дерева вмирають стоячи»? Читати короткий зміст слід хоча б у тому, щоб дізнатися кінець, що інтригує. А закінчується все тим, що бабуся шепоче Ізабеллі на вухо рецепт наливки, і пара видаляється. Цим і завершується п'єса «Дерева вмирають стоячи», короткий зміст якої ми дізналися зі статті.

Пропонуємо вам познайомитися з п'єсою Алехандро Касона "Дерева вмирають стоячи". Короткий зміст твору подано у цій статті. П'єса була написана 1949 року.

Дія перша

Ізабелла, дівчина з сумними очима, приходить до однієї дивної організації. Її зустрічає секретарка Елена. Секретарка дзвонить директору і говорить про прихід Ізабелли. Машиністка оголошує, що якийсь сеньйор із рекомендаційним листом від доктора Аріеля хоче бачити директора. Входить старий сеньйор Бальбоа. Машиністка записує його дані, а сам він сідає поруч із Ізабеллою.

Виходить пастор у костюмі моряка. Секретарка вражена його нетактовністю, просить почекати за дверима. Вона бачить на столі циліндр, хоче прибрати його. З-під циліндра з'являється білий кролик. Все це дуже вражає Ізабеллу та Бальбоа. Обидва вони не можуть зрозуміти, де знаходяться. Коли секретарка і друкарка йдуть, Бальбоа та Ізабелла вступають у розмову. Виявляється, Ізабелла бачила моряків у парку, і він був не моряком, а пастором.

Входить пастор у костюмі моряка. Він радить їм йти звідси, поки не пізно, і віддаляється. Ізабелла поривається піти, але Бальбоа зупиняє її, говорячи, що вона потрапить прямо в зуби вовку. Співрозмовники намагаються зрозуміти де вони. Вони не знають, хто їх запросив і навіщо.

Через потайні двері з'являється жебрак. Він іде до столу, дістає з кишень перлове кольє, гаманець, кілька годин із ланцюжком. Потім телефонує, називає себе Р-Р-2, каже, що доручення виконано. Бальбоа думає, що вони перебувають у притоні бандитів. Ізабелла панікує, Бальбоа просить її зберігати спокій.

З'являється мисливець із двома собаками та з рушницею. Він також повідомляє про те, що виконав доручення. Просить надіслати 3 дюжини кроликів до завтрашнього ранку та багато собак.

Бальбоа з Ізабеллою вже збираються йти, але в цей час входить директор, дуже милий хлопець. Він розмовляє з Ізабеллою і показує їй портрет доктора Аріеля, який заснував контору. Аріель багатий і займається благодійністю, до якої ставиться як до мистецтва. Ізабелла каже, що не просила милостині, на що директор відповідає, що вони опікуються благодійністю духу. Допомагають людям здійснювати мрії, дають їм надію, таємницю, чудові спогади.

Ізабелла йде, директор розмовляє з Бальбоа. Той розповідає йому свою історію. Бальбоа одружений, у нього було велике сімейство, проте після раптового нещастя в живих залишилися лише його дружина та онук. Онук почав пропадати ночами, вліз у карткові борги, завів сумнівні знайомства, вкрав коштовності своєї бабусі. Якось Бальбоа застав його за тим, що він намагався зламати його письмовий стіл. Тоді він вигнав його з дому. Онук виїхав до Канади, і не бачив його 20 років. Онук займався пограбуваннями та підробками. Дружина Бальбо про це не знає. Якось вона отримала листа від онука, який просив вибачити його. Лист цей написав Бальбоа. Почалося листування, в якому Бальбоа від імені онука розповідав про те, яке у нього гарне життя. А днями його дружина отримала телеграму, де повідомляється про приїзд онука. Але корабель, яким він плив, потонув. Бальбоа перехопив усі газети, щоб дружина не дізналася про це. Він пропонує директору зіграти його онука Маурісьо. На роль його дружини вони обирають Ізабеллу (яку насправді звати Марта).

Дія друга

У будинку Бальбоа триває приготування до приїзду онука. Останні хвилини, прислуга та бабуся метушаться. Зрештою вони приїжджають, розігрується вистава зустрічі з онуком. Під час неї відбувається низка незручних сцен, пов'язаних з тим, що Маурісьо та Ізабеллі доводиться грати чоловіка та дружину. Їх змушують міцно поцілуватися, а в кімнаті на них чекає двоспальне ліжко. Бабуся дуже рада зустрічі з онуком. Усі вечеряють, їдять фірмовий бабусин пиріг. Усі випивають наливки за зустріч. За вечерею Маурісьо розмовляє про свої подорожі, природно, вигадує. Але бабуся, виявляється, добре розуміється на географії, що стає причиною незручного епізоду. Коли мова заходить про архітектуру, виявляється, що бабуся вивчала її. Після вечері Еухенія (так звати бабусю) просить Ізабеллу зіграти їй. Але та не вміє, через що відбувається новий конфуз. Проте Ізабелла знаходить вихід - вона розбиває келих і ранить руку. Грає Маурісьо. Нарешті всі розходяться по спальнях.

Маурісьо розмовляє з Ізабеллою. Дівчина каже, що їй довелося непросто. Маурісьо заспокоює її, каже, що це лише на кілька днів. Ізабелла зізнається, що їй часом хочеться відкрити бабусі всю правду і вибачитися, оскільки вважає цю гру надто жорстокою. Маурісьо каже, що не можна втручати серце в мистецтво. Дівчина запитує його, чому він кличе її наодинці Ізабеллою, якщо її справжнє ім'я - Марта. Той відповідає, що треба забути свою власне життяграти добре. Між ними відбувається відверта розмова. Дівчина вважає, що Маурісьо мистецтво важливіше, ніж життя. Директор відповідає, що палісандр у саду щось означає, бо він цвіте і від нього тінь. А коли він помре (а дерева вмирають стоячи й мовчки), про нього ніхто не згадає. Однак він жив би вічно, якби його написав відомий художник.

Маурисьо вихваляє дівчину за те, що вона так спритно придумала розіграти сцену поранення, намазавши руку помадою. Але виявляється, що поранення було справжнім. Маурісьо каже їй, що в неї занадто багато серця, тому вона ніколи не стане справжньою актрисою. Марта відповідає, що якби зникли всі дерева крім одного, вона хотіла б, щоб це був той палісандр.

Дія третя

Минає кілька днів. Маурисьо дзвонить Елена, цікавиться як справи. Той відповідає, що першого дня були помилки Ізабелли, але тепер все як по маслу. Директор каже Елені скласти телеграму, в якій онука терміново викликають по роботі.

Відбувається серйозна розмова бабусі з Ізабеллою. Вона підозрює, що в Ізабелли не все гладко з Маурісьо. Справа в тому, що вона помітила, що подружжя не спить разом. Спочатку бабуся думає, що Ізабелла не любить Маурісьо, але та в таких фарбах описує свої почуття, що бабуся боїться вже, що та любить його надто сильно, а він мало уваги приділяє їй. Директор повідомляє Марті, що завтра все скінчиться, оскільки вони отримають телеграму про від'їзд. Проте Марта не хоче їхати так швидко, просить його побути тут ще один день. Вона каже, що боїться сцени розлуки. Але Маурісьо відповідає, що це дуже просто, і докладно описує їй, що потрібно робити. У розмові з Бальбоа директор зізнається, що вважає себе повним ідіотом.

З'являється справжній онук Бальбоа. Він каже, що такі як він не повідомляють назви корабля і не мандрують під своїм ім'ям, побоюючись, що їх знайде поліція. Онук дорікає йому, що весь цей час його не мучила совість, і просить багато грошей. Бальбоа каже, що він не має стільки грошей, тоді онук пропонує йому продати будинок. Бальбоа хоче відмовитись, проте він загрожує йому зіпсованою репутацією. Онук поривається йти до бабусі, проте Маурісся зупиняє його і проводжає за двері, погрожуючи вбити його, якщо він видасть себе.

Молодята готуються до від'їзду. Залишившись наодинці з Мартою, Маурисьо каже їй, що справжнього онука нічого не діє, і він незабаром прийде і відкриє правду. Дівчина каже, що більше не хоче брати участь у його фальшивих спектаклях, працюючи разом із ним, і повернеться назад до свого бідного дому. Вона не хоче знову засинати, бо боїться знову прокинутися. Маурисьо та Ізабелла освідчуються один одному в коханні.

У двері стукає справжній онук. Ізабелла вирішує поговорити з ним, але їй не вдається його впросити. Онук каже бабусі, хто він насправді. Але для неї це виявляється не сюрприз, бо ще вчора, коли вона вперше побачила його, вона все зрозуміла. І старенька відмовляється дати йому грошей. Бабуся вирішує прикидатися перед Ізабеллою і Маурісьо, що ні про що не знає. На прощання вона диктує Ізабеллі рецепт наливки.

На цьому закінчується твір Алехандро Касона "Дерева вмирають стоячи".

Кров була справжньою

- Не називай мене Ізабелла: моє ім'я Марта.
– Ми маємо забути про свої справжні імена – інакше можемо заплутатися.
– Але ж нас ніхто не бачить!
- Це не має жодного значення.

Цей діалог відбувся на початку другого акту між Мартою та директором контори зі скоєння чудес.
Так і актори Балтійського будинку, здається, на час спектаклю забули про свої справжні імена, про своє походження, про свої звички (які, як відомо, altera natura), щоб перетворитися на іспанців, які пристрасно співають Bésame mucho, шалено люблячих і непомірних у кожному почутті.

Якщо спробувати підібрати ємне слово для кожного з персонажів п'єси, директора я, без сумніву, опишу словом «харизма». Те, що заворожує в людині, на перший погляд непримітній і звичайній, і те, що змушує вірити кожному слову, коли говорять відверту брехню. Досягши майстерності на терені створення ілюзій, він відвик переживати справжні потрясіння. Його особистістю стала сукупність усіх зіграних будь-коли ролей, а головним життєвим устремлінням – вдосконалення своєї майстерності.

Секретарка Елена – бездоганна стати. Невелику роль із лишком компенсує яскравість її появ на сцені. Саме вона, а не її геніальний компаньйон, і створює таємничу елегантність їхньої роботи з порятунку людей з безодні відчаю – адже виконує вона її з розважливістю та гідним захоплення спокоєм, знаючи напевно, що суєта та жалісливість ще нікого не рятували.

Березня – втілення щирості. Вона вміє пропустити крізь серце і страждання, як і щастя, і кожне почуття у неї виходить без вдавання. Вона ж – винятковий такт. Згадайте тільки: у відповідь
питання директора про те, чи задоволена вона закінченням їх швидкоплинної вистави – якою вона ніяк не може бути задоволена, адже для неї це була не вистава, – Марта відповідає, нехай із гіркотою в голосі: «Я дуже задоволена». А в іншому епізоді вона на диво витончено натякає директору на брак щирості: «Нескладно брехати, коли такий гарний приклад».

Більбао – химерне поєднання незграбності з благородством та безстрашністю. З якою впевненістю ця смілива людина говорить нам, що здійснила б свій давній вчинок, відчайдушний, але справедливий, знову і знову! І з якою неухильністю він дає відсіч Маурісіо, і під загрозою ножа запевняючи, що будинок не буде проданий.

Сеньйора Еухенія – мудрість. Чекаєш побачити розчулену старечу наївність і безмежне захоплення від однієї тільки довгоочікуваної зустрічі: милий онучку, ну нарешті приїхав – ну, тепер бабуся щаслива! Як би не так. Автор п'єси Касон та виконавиця ролі Пілецька показали нам
найглибшу жіночу проникливість (крилате «коли подружжя спить на різних ліжках – це аморально!», «на третій рік шлюбу мене не відірвали б від чоловіка десять єгипетських страт») та знання складних механізмів життя, яке невідомо молодим («у моєму віці щастя – це бачити щастя інших»). Рішення нічого не говорити «дітям» про те, що всі їхні уявлення розкрили, – це не просто мудре, але й надзвичайно гуманне рішення, яке виправдовує порівняння зі стійким деревом.

Зрештою, справжній Маурісіо. Двома словами – груба сила. Щоразу, коли він з'являвся на сцені, мені хотілося пересісти на далекі лави, – така жива, відчутна від нього виходила загроза. Побоюючись аж до останньої сцени, Що «рідна кровинушка» все ж виявиться для сеньйори дорожче, ніж духовна спорідненість з двома милими, чужими людьми, з полегшенням видихаєш у фіналі, коли вона з благородною люттю стверджує, що в ньому і кровинки її немає.

~
Чудова, пронизана світлом сюжетна лінія- Зближення Мауріс і Ізабелли.

Цілком чітко видніються два рубікони, що позначили перелом у їх відношенні один до одного. І перше – питання про кров на руці. В яке здивування приходить Маурісіо, дізнавшись, що то була не губна помада, а справжнісінька кров! Те, що не вимовляється, але слідує у дужках: отже, і почуття її були справжніми, отже, і палкий поцілунок її був не перебором неопотної актриси, а поривом душі. Адже він сам, Маурісіо, до цього мить був поглинений виключно ідеєю – вся ця справа з приведення сеньйори Еухенії до тями для нього була не більше ніж загадка для розуму, корисний подразник, коротка незабутня пригода, – що так протилежно почуттям Марти, адже вона захоплена самими долями.

Друга точка – питання Марти про її колір очей. Які очі Джокони? Цю картину бачив будь-який - і будь-хто здатний відновити її в уяві, не докладаючи особливих зусиль.
Які очі Сирени? Міфологічний персонаж, чудовий своєю загадковістю; Згадаєш його, і в голові відразу пронесуться рядки забутих віршів і легенд, майже проти волі. Нема чого сказати, питання підібрані бездоганно. І на обидва він відповідає негайно, нехай і не може передати точний колір в обох випадках... А які ж очі у мене?

Якби ми були на місці героїв, напевно почули б гуркіт грому. З її боку – крик: ну, зауваж мене, я ж тут, я поряд!

З його боку – жаль про те, що, поглинений уявленням, виявився неуважним до тієї, яка заслужила найбільше уваги.

Коли ця лінія посувається до неминучого результату і Мауріс з Ізабеллою залишаються наодинці - весь глядацький зал, Здається, перестає дихати. Почуття – підглядаєш у замкову щілину. І які точні, вірні слова знайдені у Мауріс, щоб вибачитися за свою уявну байдужість. Я звик до звуку твого дихання. І в ту мить це було дорожче за всі слова про кохання.

~
Завершуючи цей відгук, я хочу згадати цінний урок, даний Марті на початку другого акта. Мистецтво створюється у голові, а чи не в серці. Це, звісно, ​​лише частина правди.
Щоб стати мистецтвом, будь-яка задумка, якою б геніальною не була, обов'язково має пройти крізь серце – і лише потім, розглянута гострим оком здорового глуздуі вичищена до блиску, завоювати серця мільйонів - або хоча б двох, посвячених у таємницю (адже саме вона, незбагненна і прекрасна таємниця, серцевий запал, а не кількість шанувальників відрізняють ремесло від мистецтва). Тому до зустрічі з Мартою вся благородна діяльність директора була скоріше ремеслом, хай і творить чудеса, але тільки завдяки Марті, щирої та глибокої душі, він дізнався мистецтво.

Думка про те, що мистецтво неможливе без роботи холодного розуму, довели самі постановники наприкінці вистави.
Чи могла сеньйора Еухенія визнати Маурісіо своїм сином? Ні.
Але чи могла вона просити двох людей, які створили для неї казку, залишитись і продовжити цю казку і далі? А головне – чи була б вона сама щаслива, вже знаючи правду?

Твір написано у жанрі п'єси. В основі лежить тема кохання та нескінченної відданості. Паралельно показуються важкі життєві обставини людей, цікаві захоплюючі історії та непередбачувані перипетії.

У центрі п'єси сеньйор Бальбоа. Онук його дружини багато років тому втік з дому, він часто вступав у суперечку з сім'єю, тому сеньйор Бальбоа буквально вигнав його з дому. Онук став вести розгульний спосіб життя і обкрадати людей. Чоловік, щоб бабуся не засмучувалася і не переживала, зважився на інтригу. Він став писати їй листи від онука, що колись втік. Природно, в листах він поставав, як онук, що оскаженів, який став на шлях виправлення.

Він пише про вдалий шлюб, високооплачувану роботу архітектором і про те, як палко любить свою бабусю. У якийсь момент він навіть зважився найняти спеціальних людей, щоб вони видали себе за онука Мауріс і його дружину. Сеньйор Бальбоа ( головний герой) хотів, щоб його дружина остаточно переконалася в тому, що її онук інтелігентна людина, яка веде гарний образжиття. Але ретельно спланована вистава не вдалася. Бальбоа не передбачив таких обставин. У будинок до людей похилого віку приходить справжній онук і починає вимагати грошей. Старенькій стає погано, вона розчарована і розбита. Всі ілюзії зруйнувалися в одну мить. Вона зрозуміла, що їй писав зовсім інша людина.

Багато цікавого відбувається протягом усієї п'єси, у ній не одна сюжетна лінія, яка не менше захоплює читача.

Ця п'єса вчить людину не йти на такі необдумані жертви заради уявного спокою близьких людей. Всі авантюри рано чи пізно розкриваються, а все, що колись було таємницею, у самий невідповідний момент виявляється безглуздим і неприємним чином.

Алехандро Касона - Дерева вмирають стоячи Картинка або малюнок

Інші перекази та відгуки для читацького щоденника

• Короткий зміст Блакитна книга Зощенка

  Твор Блакитна книга була написана на прохання Горького. Книга розповідає про звичайне побутове життя простих людей, Складається вона з новел і написана простою і звичайною мовою наповненою жаргонізмами.

• Короткий зміст Шукшин Горе

  Оповідання починається з опису героєм-оповідачем літніх ночей, які запам'яталися йому ще з 12-річного віку. Особливо одна, про яку і йтиме розповідь.

• Жінка в білому Коллінз.

  Уолтер Хартрайт – молодий художник, за протекцією свого товариша, влаштовується працювати педагогом з малювання в одну, дуже багату садибу. Перед від'їздом у маєток молодий чоловік зайшов попрощатися зі своїми рідними

• Короткий зміст Мексиканець Джека Лондона

  Якось у штаб-квартирі з'явився Нова людина, поки що нікому не знайомий. Його звали, як незабаром він швидко представився

• Короткий зміст Пушкін Бенкет під час чуми

  Проходить святкова трапеза. За столом сидять люди і бенкетують. Один з них звертається до голови і говорить про їхнього друга Джексона. Джексон раніше також сидів і бенкетував за цим столом, але тепер його стілець порожній. Джексон помер