Розповідь про театр німецькою. "В кіно"

Говорячи про німецький театр другий половини XIXстоліття, слід звернутися до кінця 60-х років. Складна соціально-політична ситуація значно впливала на театральне життя. Постійними театрами були лише придворні (у резиденціях володарів). Широко поширена гастрольна система. У провідному Берлінському королівському театрі ставилися класицистські твори без будь-яких спроб вижити рутину, декламаційну пафосність. А п'єси, які тут йшли, були шовіністичного спрямування, і писали їх пересічні автори.

При цьому, примітним явищем був придворний театр у столиці герцогства Саксен-Мейнінген, у місті Мейнінгені. Виникнення його відноситься до XVIII століття.

Мейнінгенський театрбув одним із найважливіших театрів Німеччини другої половини XIX століття. Але, незважаючи на те, що театр був придворним, він відчував смаки буржуазної публіки.

З 1869 р. директором і режисером театру стає актором, який раніше працював у даному театрі. Людвіг Кронег (1837-1891). І театр вступає у пору свого розквіту в 70-80-ті роки.

На чолі театру стояли три людини: герцог Георг II, який займався в основному декоративною стороною вистави, але мав вирішальний голос у всіх питаннях життя театру; його дружина, раніше актриса цього театру Елен Франц, в обов'язки якої входила, головним чином, робота над декламацією, і Людвіг Кронег, талановитий режисер і всебічно освічена людина.

У розробці режисерських планів Кронег домагався життєвої правди, точності зображення історичної доби, її побуту та вдач. Він був організатором гастролей театру. Мейнінгенці об'їздили всю Німеччину, були у Голландії, Швеції, Бельгії, Данії, Швейцарії, Англії, двічі були у Росії – 1885 і 1890 р. Після смерті Кронега, в 1891 р., гастролі припинилися, і театр став працювати у Мейнингене.

Художній напрямок Мейнінгенського театру було засновано на принципах роботи Гете у Веймарському театрі та дослідах К.Л. Іммермана(1796–1840), одного з перших режисерів-постановників німецького театру. Продовжуючи гетевський традиції, Мейнінгенський театр прагнув зберегти високий ідейно-художній рівень репертуару, орієнтуючись головним чином класику. Продовжуючи традиції Веймарського театру, мейнінгенці затверджували провідне значення режисера у виставі. Від Іммермана мейнінгенці успадкували прагнення ансамблю, історичної та побутової точності спектаклю.

Крім національних традицій німецької режисури, Мейнінгенський театр широко використовував принципи англійського режисера Чарльза Кіна, який поєднував вимогу історичної достовірності із зовнішньою ефектністю та пишністю вистави.

У корені репертуару була драматургія Шіллера («Змова Фієско», «Розбійники», «Табір Валленштейна», «Смерть Валленштейна», «Вільгельм Телль»). П'єси Шекспіра: «Юлій Цезар», «Дванадцята ніч», «Венеціанський купець», «Макбет», « Зимова казкаприборкання норовливої. Далі в репертуарі були: «Іфігенія в Авліді» Гете, «Місіс Сара Сампсон» Лессінга, п'єси Клейста. З французької драматургії в репертуарі театру були комедії Мольєра «Уявний хворий» і «Вчені жінки».

Георг II визначав відбір п'єс та його трактування. З цієї причини в репертуарі театру не було соціально значних творів німецької драматургії – «підступності та любові» Шіллера, «Емілії Галотті» Лессінга. Але йшли п'єси, які посилювали націоналістичні настрої.

Режисура Мейнінгенського театрупрагнула до створення закінченого та цілісного художнього твору, в якому всі складові підпорядковані задачі найбільш повного вираження ідеї п'єси. Це й визначало особливий порядок та характер роботи над виставою. Вона починалася з детального вивчення режисурою історичної доби, побуту. Потім приступали до читання п'єси, яка обговорювалася спочатку загалом, а потім за окремими актами, сценами, ролями. Від акторів вимагалося знання не тільки своєї ролі, а й усієї п'єси. У процесі репетиційної роботи проводилися численні бесіди, під час яких детально розбиралися ролі, робився їхній літературний та психологічний аналіз. Після створення режисером та художником плану постановки розпочиналися репетиції масових сцен. Ретельне їх вироблення було одним із найважливіших засобів створення художньої єдності спектаклю. Мізансцени у спектаклях мейнінгенців були живими, динамічними, тож натовп органічно брав участь у дії. Статисти ділилися на групи, у кожній групі призначався керівник («старшина») з-поміж артистів театру, який стежив за тим, щоб учасники масових сцен не приймали однакові пози, вчасно робили потрібні жести, точно подавали репліки, які писалися спеціально для них.

Особливу увагурежисура приділяла роботі над епізодичними ролями. Завдання створення сценічного ансамблю вимагало відмовитися від системи амплуа. Актор, який виконує головну роль, в наступному спектаклі міг виступати епізодичну або навіть виходити як статист у масовій сцені.

Єдиний художній образ вистави та максимальна правдоподібність зображення життя на сцені вимагали ретельної розробки оформлення. Тому головна увага зверталася на точність відтворення побуту, для чого досконально вивчалися історичні джерела матеріальної культури. Наприклад, під час постановки «Іфігенії в Тавриді» театр використовував матеріали археологічних розкопок Шлімана; при постановці «Марії Стюарт» вивчали історію місць, зазначених Шіллером; при постановці «Орлеанської діви» художник їздив на батьківщину Жанни д'Арк – французьке село Домрем і - І на місці робив ескізи декорацій.

Стандартні, безликі павільйони замінювалися декораціями не тільки етнографічно точними, але й відбитками. соціального становища, способу життя, професії мешканців будинку. Замість писаних декорацій із колонами, вони ставили на сцені колони. Планшет сцени розбивався на окремі ділянки (пагорби, ущелини), вводилися драбинки, майданчики, переходи, що дозволяло будувати мальовничі та динамічні мізансцени.

Сценічна виразність посилювалася застосуванням шумових і світлових ефектів: світлове зображення дощу, сходу і заходу сонця, місячного світла, хмар, що рухаються, і т.п. У спектаклі «Вільгельм Телль» у зображенні бурі застосовувалася ціла гама звуків: завивання вітру, гуркіт грому, шум дощу, удари хвиль гірського озера. Театр шумовими ефектами умів створювати ілюзію великого простору, що йде за сцену.

Але новаторство у сфері постановочних прийомів не гармоніювало з акторським мистецтвом; там ще зберігався хибнодекламаційний пафос, ходульність та штампи. Мейнінгенці «не оновили старих суто акторських прийомів гри» (Станіславський). Основним засобом донесення ідеї вистави ставав не актор, а режисерські та постановочні прийоми.

Вимога мейнінгенської режисури, щоб великі актори грали епізодичні ролі, іноді при слабкому виконанні головних ролей, призводило до руйнування ансамблю та цілісності художнього враження. О.М. Островський звернув увагу на те, як у виставі «Юлій Цезар» одна з найважливіших сценспотворена невдалим виконанням: «Прекрасна мова, вкладена Шекспіром Антонію, була сказана актором слабо, а вправно навчена натовп хвилювалася і одушевлювалася начебто мова була сказана сильно і із захопленням».

Характерна для натуралізму заміна узагальнень та типізації зовнішньою натуралістичною правдоподібністювиявлялася і під час добору акторів. Так, на роль Юлія Цезаря Кронег підібрав актора, що зовні схожого на Цезаря, але позбавленого таланту. І з цього приводу О.М. Островський зауважив, що «У мейнінгенців і сам Юлій Цезар належить до бутафорських речей».

у статті «Міркування та висновки з приводу Мейнінгенської трупи»О.М. Островський відзначає позитивні сторони Мейнінгенського театру: розробку масових сцен, вміле застосування світлових ефектів, гарна якістьдекорацій та бутафорії. Але в цілому він визначає цей театр як «Добре дисципліновану трупу, що складається з посередніх акторів і огидно ниючих і ламаються актрис»і виносить свій «вирок»: «…те, що ми в них бачили, – не мистецтво, а вміння, тобто. ремесло.

К.С. Станіславський високо оцінював талановитість та режисерську винахідливість Кронега та сувору дисципліну в театрі, але водночас засуджував режисерський деспотизм, який пригнічував індивідуальність актора, та перенесення центру тяжкості вистави з актора на режисерські постановочні прийоми.

Вл.І. Немирович-Данченко був солідарний з оцінкою Островської вистави «Юлій Цезар».

Мейнінгенський театр у відсутності своєї чіткої ідейно-естетичної програми і був пов'язані з сучасної драматургією, у зв'язку з цим творчий образ театру виглядав еклектично. Але висока постановочна культура, що базувалася на розробці єдиного принципу художньої формивистави, ретельно продуманого постановочного плану, суворого дотримання історичного та національного колориту, дуже вплинула на розвиток режисерської думки кінця XIXстоліття.

Історична ситуація продовжувала залишатися складною. Соціально-політичні умови в центральній Європі були досить гострими: Франція претендувала на гегемонію та була зацікавлена ​​у роздробленості Німеччини. Приводом до фанко-прусської війни 1870-1871 років. з'явилася суперечка про Ельзас про Лотарингію, прикордонні території.

У 1871 р. закінчилася франко-прусська війна повною поразкою Франції, в якій загинула Друга імперія і була проголошена республіка (Паризька Комуна). Франція була окупована прусськими військами, які брали участь у придушенні Комуни.

У тому ж 1871 року. монархи «карликових» держав, зібравшись у Версалі, проголосили прусського короля Вільгельма I німецьким імператором. Це означало національне об'єднання Німеччини. Але єдина державабуло лише формою парламентським, але в справі зберегло безліч феодальних пережитків, бюрократичний апарат перебував під впливом буржуазії і охоронявся поліцією. Прусське юнкерство зайняло впливове становище по всій імперії. Німецький народ виховувався на кшталт шовінізму (тобто. крайнього націоналізму). Почалося бурхливий розвиток капіталізму, і до кінця XIX ст. Німеччина перетворилася на велику монополістичну державу.

Реакційний режим викликав протидію, виникла Соціалістична робітнича партія Німеччини (Август Бебель та Вільгельм Лібкнехт). У робітничий рух поступово втягнулися представники передової інтелігенції.

Протистояння соціальних сил наприкінці XIX – на початку XX ст. характеризували складну обстановку, але це породило і складну духовну культуру.

У цей період консервативні кола німецької інтелігенції підпали під вплив філософського вчення Фрідріха Ніцше, що висунув реакційну теорію «моралі панів» та «сильної особистості».

Але були сили, що протистоять шовінізму. Великий внесок у реалістичну естетику зробив Франц Мерінг (1846-1919): у своїх літературно-критичних статтях він стосувався базових проблем та явищ драматургії кінця XIX століття.

Назрівала потреба оновлення як репертуару, так і художніх прийомів. Початок цього було започатковано Мейнінгенським театром.

Наступний важливий крок було зроблено режисером Отто Брамом, який уперше в Німеччині почав ставити сучасну драму – п'єси Ібсена, Гауптмана, Л. Толстого, І. Тургенєва.

Вершиною творчих шуканьу театрі початку ХХ ст. у Німеччині були новаторські спектаклі М. Рейнгардта. Його театр відрізнявся гармонійним поєднанням класичного та сучасного репертуару; причому сучасний репертуар відображав найгостріші віяння та протиріччя епохи.

Гергардт Гауптман (1852-1946) – видатний драматургНімеччини кінця XIX – початку XX ст. Він починав як художник, що знаходився під сильним впливом натуралізму. Але інтерес до соціальним процесам, моральним конфліктам дозволив йому робити реалістичні узагальнення у п'єсах.

Ранні п'єси ( «Перед сходом сонця», 1889) відповідають натуралізму. Вони він втілює ідею повної залежності людини від середовища, а психологія обумовлюється спадковістю. П'єса присвячена темі розпаду багатої селянської сім'ї, зараженої алкоголізмом і не має моральних підвалин. У 1891 р. з'являється психологічна драма «Самотні»та соціальна драма «Ткачі»(У ній він спирається на повстання ткачів Сілезії в 1844 р.). Дія у п'єсі розвивається динамічно. На початку п'єси ткачі - це забита, голодна, виснажена важкою працею маса. З розвитком дії вони з покірних рабів перетворюються на активних борців. Гауптман дає в драмі новий тип героя-борця в образах відставного солдата Моріца Єгера та його друга ткача Бекера. У драмі показана еволюція багатьох образів: старий Баумерт поступово втягується в боротьбу, Луїза Гільзе - молода ткаля, що йде на боротьбу разом з іншими ткачами. Її чоловік Готліб, зрештою, теж примикає до повстання. Владу зображені сатирично.

Як патетична народна драма «Ткачі» отримали високу оцінку прогресивних діячів театру.

Драматична казка «Потоплений дзвін»(1896) - це гімн природі. Сюжет створений творчою фантазією Гауптмана, але також широко використовував теми німецьких казок. Тут виражена важлива думка – про свободу творчості митця, не скутого умовностями церковної догматики, про творчість, ĸᴏᴛᴏᴩᴏᴇ може набути гармонії тільки в безпосередній близькості до природи. Стилістично у п'єсі сплелися романтизм образи народної поезії, реалізм та символіка.

Найзначніша п'єса Гауптмана - це реалістична драма «Перед заходом сонця»(1932). У цій драмі майстерно з'єднані дві лінії – лірична та соцально-викривальна. Вони тісно переплітаються між собою. Маттіас Клаузен побачив, як настає у житті торговельний розрахунок, цинізм; він засудив даний світі відвернувся від нього. Це світ не тільки торгівлі, лицемірства та цинізму, це світ наступаючого фашизму, втіленого у постаті його зятя Кламрота.

Саме в даний період внутрішнього звільнення від усього минулого в життя Клаузена вторгається молода дівчина Інкен Петерс. Вона вдихнула життя його існування. Після тривалих сумнівів, коливань він вирішує з'єднатися з нею. Дізнавшись про це, сім'я готується до «атаки»: адже колосальна спадщина може піти «бідній швейці» Інкен. І вони домагаються ухвали суду про заснування над батьком опіки, який нібито втратив розум. Маттіас вражений, сил на боротьбу з ними він не має. Він йде з власного будинку. Діти ж намагаються визначити його до психіатричної лікарні. І Маттіас вирішує піти з життя.

У роки фашизму Гауптман жив на самоті у своїй садибі і створив тетралогію на античні теми: «Іфігенія в Авліді», «Смерть Агамемнона», «Електра» та «Іфігенія в Дельфах». Цим він висловлював протест проти режиму. Драматургія Гауптмана зробила значний внесок у літературу та театр Німеччини.

Німецький театр - поняття та види. Класифікація та особливості категорії "Німецький театр" 2017, 2018.

DAS THEATER

1. Im vorigen Sommer war ich bei meinen Verwandten у Moskau zu Besuch.

2. Einmal kam mein Onkel freudig nach Hause.

3. Er hatte Karten furs Bolschoi - Theater fur den Sonntag besorgt.

4. Man gab die Oper "Eugen Onegin". Von Tschaikowski.

5. Ich hatte immer den Wunsch, das Bolschoi-Theater zu besuchen.

6. Das Bolschoi-Theater ist eines der schonsten Gebaude Moskaus.

7. Es befindet sich im Zentrum der Stadt.

8. Um halb sieben waren wir schon im Theater.

9. In der Garderobe legten wir unsere Jacken ab.

10. Am Eingang zeigten wir unsere Eintrittskarten vor und betraten den Zuschauer-raum.

11. Alls war schon: roter Samt, Gold, schone Kronleuchter.

12. Wir hatten unsere Platze im Parkett та wir brauchten keine Opernglaser.

13. Es klingelte zum dritten Mal.

14. Der Vorhang ging auf. Der Dirigent hob den Taktstock.

15. Die Ouverture begann.

16. Wir sahen begeistert auf die Buhne.

17. Die Besetzung war sehr gut.

18. In der Pause gingen wir in Foyer.

19. Dort war eine interessante Fotoausstellung von beruhmten Sangern wie Schaljapin, Sobinow, Koslowski.

20. Es klingelte und wir gingen wieder in den Zuschauerraum.

21. Am Schluss der Vorstellung klatschten wir Beifall.

22. Die Schauspieler wurden 3mal hervorgerufen.

23. Wir verbrachten einen wunderschonen Abend.

24. Dieser Theaterbesuch machte auf mich einen unvergesslichen Eindruck

За темою: методичні розробки, презентації та конспекти

МЕТА ПРОЕКТУ: Створити умови для: - вирішення мовних пошукових завдань у процесі роботи над мовним матеріалом та розвитку на цій основі основних видів мовної діяльності.

урок нарівняний на закріплення лексики на тему Школа /6клас/ та закріплення граматичного матеріалу/ порядок слів у німецькій пропозиції/...

Теми з німецької мови для розвитку монологічного мовлення

Тексти німецькою мовою для розвитку монологічного мовлення учнів на теми: Німеччина, які німці, сучасна німецька мова, люди в Німеччині.

Німецька драматичний театрзнаходиться у столиці Німеччини, у Берліні. Він розташований у центральному районі Мітте, де також розміщуються усі урядові установи.

На даний момент театр складається з двох сцен, що змикаються: основна сцена налічує близько 600 місць. Мала сцена відома як "камерна сцена" (Kammerspiele) і була облаштована в 1906 знаменитим керівником театру режисером Максом Рейнхардтом. Згідно з його задумом, тут мали ставитися сучасні п'єси, тоді як основна сцена була призначена для класичних вистав. Мала сцена вміщує близько 250 місць. З 1990 року Німецький драматичний театр став п'ятим. державним театромБерлін.

Цікавою є історія цього театру. Сам будинок було зведено ще в 1848 році, але перші два роки тут розміщувався лише літній театр. Потім він був переобладнаний у Міський театр Фрідріха-Вільгельма, де ставилися драми та комедії, а також популярні в Німеччині «зінгшпілі», які є симбіозом опери та п'єси. І лише 1883 року було відкрито «Німецький театр», метою створення якого було бажання утворити перший національний театрв Німеччині. Першою виставою Німецького театру була постановка трагедії Фрідріха Шиллера «Підступство та кохання», потім ставилися інші знамениті. драматичні твори- "Дон Карлос", "Король Лір", "Ромео і Джульєтта". Проте репертуарна політика влаштовувала не всіх, і багато провідних акторів залишали театр.

У 1894 році Німецький театр очолив Отто Брам, і тоді відбувся поворот до натуралізму в театральному мистецтві, тобто найбільшу увагу приділяли побутовим деталям, тоді як декламація і пафос, навпаки, не віталися. Після відходу Брама в 1905 році театр очолив режисер Макс Рейнхардт, що вже зарекомендував себе, найуспішніший керівник Німецького театру. Його правління тривало до приходу до влади Гітлера 1933, а потім, побоюючись за своє життя, він був змушений покинути країну.

Насамперед Рейнхардт повернув класичний репертуар, не забуваючи, втім, і про сучасні п'єси. Він також заснував театральну школу. У 20-ті роки одним із провідних драматургів Німецького театру був знаменитий Бертольд Брехт. Відомо, що на сценах цього театру йшли заборонені цензурою вистави. Біля входу до театру розташований пам'ятник Максу Рейнхардту.

Після Другої світової війни Німецький театр опинився у радянській зоні окупації Берліна. Він одним із перших відновив свою діяльність ще у зруйнованому місті. Оскільки цей театр знаходився на території НДР, не дивно, що тут неодноразово ставилися п'єси російських авторів: «Гроза» Островського, «Ревізор» Гоголя, «Дядя Ваня» Чехова та багато інших.

З 2008 року Німецьким театром керує Олівер Різ, відомий своєю постановкою «Лоліти» Набокова.

Mein Lieblingstheater

Es gibt verschiedene Theater: Opern - und Ballettheater, Puppen-, Kinder-, Jugendtheater, Dramatheater und Studiobühnen. Abend für Abend gibt es Vorstellungen. Sie sind meistens ausverkauft. Es ist nicht die Mode, die Tausende von Menschen in Theater lockt. Was denn? Der eine möchte sich entspannen, für den anderen ist es ein Hobby.

Eine besondere Erscheinung im Theaterleben Moskaus ist das Kinder-Musiktheater. Viele Jahre war es mit dem Namen von Natalja Saz verbunden. Bereits 1918 wurde sie die künstlerische Leiterin des ersten Kindertheaters in der Welt. In den 60er Jahren verwirklichte sie ihre Idee, ein Musiktheater für Kinder zu gründen. Es wurde 1965 gegründet und bekam 1980 ein neues Gebäude am Wernadski-Prospekt.

Auf der Kuppel sieht man den blauen Vogel aus dem Märchen. Er sitzt auf einer Harfe. Чи є ним дi Wahrzeichen des Theaters, ein Symbol des menschlichen Strebens nach Schönheit und Erkenntnis. Fünf große Türen führen in Gebäude. Die Kinder werden von beliebten Märchengestalten begrüßt. Der größere Zuschauerraum hat über 1000 Plätze. Hier werden die Musikstücke aufgeführt. Es gibt noch einen kleinen Zuschauerraum für Kammermusik. Das Repetoire hat mehr als 20 Stücke, darunter waren das musikalische Märchen von Sergej Prokofjew "Peter und der Wolf", Wladimir Rubins phantastische Oper "Die drei Dicken" nach dem Märchen von Juri. Die bekannteste Oper "Der blaue Vogel" steht viele Jahre auf dem Spielplan des Theaters. Die Oper von Mark Minkow "Zaubermusik oder Wir machen eine Oper" fasziniert auch die jungen Zuschauer und wird zu einem richtigen Erlebnis. Bühnendekoration, Kostüme und Schauspieler beeindrucken.

Für dieses Theater ist die Musik eine besondere Kraft. Hier wird es deutlich, was sie vermag. Für Musik ist keiner zu klein. Und wenn sie so hinreißend dargeboten wird wie bei diesem Theater, bleibt keine Seele

Unberührt. Seine Figuren leben auf der Bühne und bewegen, seine Geschichten fesseln und halten aufgeregte Kinder fast zwei Stunden in Atem. Dieses Theater lehrt die Schönheit verstehen.

Існує безліч театрів: оперний, балетний, ляльковий, дитячий, юнацький, драматичний та навчальний театр. Щовечора тут точаться спектаклі. Як правило, всі квитки завжди розкуплені. Це ж не традиція заманювати тисячі людей до театру. Що тоді? Хтось хоче розважитись, для іншого це хобі. Найзначнішим явищем у театральному житті Москви є дитячий музичний театр. Багато років він був пов'язаний з ім'ям Наталії Сац. З 1918 року вона стала художнім керівникомпершого дитячого театру у світі. У 60-ті роки її ідея втілилася у життя: музичний театр для дітей було відкрито. Він був заснований у 1965 році та отримав нову будівлю у 1980 році на проспекті Вернадського.

Під куполом можна побачити синю птицю з казки. Вона сидить на арфі. Це символ театру, символ людської тяги до прекрасного та пізнання. П'ять великих дверей ведуть до будівлі. Діти бачать улюблених персонажів із казок. Найбільший зал для глядачів вміщує понад 1000 місць. Тут і ставляться музичні спектаклі.

Є ще маленький зал для камерної музики. У його репертуарі понад 20 творів, серед яких і музична казкаСергія Прокоф'єва «Петя і вовк», фантастична опера Володимира Рубіна «Три товстуни» за однойменною казкою Юрія Олеші. Найвідомішою є опера. Синя птиця», яка стоїть у репертуарі протягом багатьох років.

Опера Марка Мінкова «Чарівна музика, або Давайте робити оперу» вражає юних глядачів і справляє незабутнє враження. Декорації на сцені, костюми та актори справляють приголомшливе враження.

Особливу силу у цьому театрі має музика. Тут стає зрозумілим, що вона може. Для музики немає дуже маленьких шанувальників. Коли вона підноситься так чудово, жодна душа не залишиться байдужою. Усі персонажі живуть у декораціях, рухаються, їх історії приковують та тримають схвильованих дітей у напрузі майже 2 години. Цей театр вчить розуміти чудове.

1. Якщо життя тебе обдурить, Не журись, не гнівайся! У день смутку змирись: День веселощів, вір, настане. Серце у майбутньому живе; Справжнє сумно: Все миттєво, все...
2. Twain wurde als Samuel Langhorne Clemens am 30.11.1835 у Florida (Missouri) geboren. Der Vater starb 1847 und Twain musste im Alter von zwölf Jahren eine...
3. der Abend, - e - вечір der Abendkurs, - e - вечірній курс abends - вечорами aber - але der Abschied, - e - прощання...
4. Німецька мова багата різними прислів'ями і приказками. Головною відмінністю прислів'я від приказки є те, що прислів'я завжди є закінченою, самостійною, найчастіше римованою пропозицією.
5. На цій сторінці ви знайдете цікаві віршики, римування та кричалки, які ви можете використовувати на уроках німецької мови. Лічилки німецькою * * * Eins,...
6. Wandrers Nachtlied Über allen Gipfeln Ist Ruh; Die Vögelein schweigen im Walde. Warte nur, balde Ruhest du...
7. +Ä Die Adresse - адреса Aber - але, а der Affe - мавпа das Alter - вік Guten Appetit - приємного апетиту der Arzt -...
8. Рід іменників (сущ.) в німецькій мові представляє особливу складність для тих, хто вивчає мову, оскільки рід німецьких слів часто не збігається з родом російських, а іноді навіть...
9. Продукти, громадське харчуванняРесторан Das Restaurant Невеликий ресторан, кафе, закусочна Das Lokal Трактир, пивна, кабачок Die Kneipe Бар Die Bar Їдальня, буфет на...
10. Einleitung: Чи був ist der Titel oder Inhalt der Grafik? Das Diagramm zeigt… Die Grafik stellt… dar. Die Tabelle zeigt… Das Schaubild zeigt… Die vorliegende Grafik...
11. Найбільший список скоромовок німецькою мовою. Цей матеріал буде корисним не лише учням та студентам, а також вчителям та викладачам німецької мови. Скоромовки розташовані...

Lesen Romane / Fantasy / einmal oder zweimal pro vor dem
Gedichtbänder Woche /1 Stunde Schlafengehen
Kino Krimi / Abenteuer / один Tag / 3 Stunden abends
Komodie / Drama / Doku
Theater Ballett / Opera / Drama / nicht oft am Wochenende /
Komödie in den Ferien

С. Розкажіть, як ви організуєте свій вільний час. Чи подобаються вам ваші варіанти проведення вільного часу? Що ви хотіли б змінити? Чому?
V-1: Meine Freizeit verbringe ich am öftesten zu Hause. Їхні sehe fem, höre Musik und surfe im Internet. Ab und zu treffe ich mich mit meinen Bekannten. Їх möchte nichts ändern.

V-2: Ich gehe gern spazieren. Frische Luft und die pralle Sonne geben mir Erholung und Entspannung. Nichts möchte je in meiner Freizeit ändern.

V-3: Ich verbringe meine Freizeit sehr verschieden. Manchmal bleibe ich zu Hause und höre Musik. Auch lese їх Bücher oder Zeitschriften. Manchmal lade ich meine Freunde in die Stadt ein. Wir versuchen, unsere Freizeit aktiv zu verbringen. V-4: In der Freizeit schlafe is sehr gem. Dann lese їх ein Buch, fahre Fahrrad oder spiele Volleyball. Nachmittags gehe ich mit den Freunden in Schwimmbad. Abends besuchen wir Disko, wo wir viel tanzen. Gern sehe mir im Femsehen oder im Kino einen guten Film an. Їх боворзуж Komodien, verfilmte Romane und auch Naturfilme. Їх möchte nichts ändern.
V-1: Свій вільний час я проводжу найчастіше вдома. Я дивлюсь телевізор, слухаю музику та «сиджу» в Інтернеті. Час від часу я зустрічаюся зі своїми знайомими. Я нічого не хотів би змінювати. V-2: Я охоче гуляю. Свіже повітряі яскраве сонце дають Мені відпочинок та розрядку. Я нічого не хотів би змінювати у проведенні свого вільного часу. V-3: Я проводжу свій вільний час по-різному. Іноді я залишаюся вдома та слухаю музику. Також я читаю книги чи журнали. Іноді я запрошую своїх друзів до міста. Ми намагаємось проводити свій вільний час активно. V-4: У вільний час я охоче сплю. Потім читаю книгу, катаюся на велосипеді або граю у волейбол. Після обіду я ходжу з друзями до басейну. Вечорами ми відвідуємо дискотеку, де багато танцюємо. Я охоче дивлюся хороший фільм по телевізору чи кінотеатрі. Я віддаю перевагу комедіям, екранізованим романам, а також фільмам про природу. Я нічого не хотів би змінювати.
В. Відвідування театру

1. Театр завжди у моді.

А. Що сьогодні в моді у театральному житті? Обговоріть відповідь на це запитання у малих групах, напишіть свої відповіді на аркуші паперу та прикріпіть їх на дошку.

Die bemerkenswertesten Inszenierungen / die interkulturellen Theaterfeste / die vielfaltigen різноманітні форми театрального життя / різноманітність театральних форм вираження / авангардні театри танців / вільна сцена / багатий ландшафт аматорських театрів)