Головна Квіти Історія кохання Маші Миронова та Петра Гриньова в повісті Пушкіна «Капітанська донька. Характеристики Гриньова та Швабрина

Історія кохання Маші Миронова та Петра Гриньова в повісті Пушкіна «Капітанська донька. Характеристики Гриньова та Швабрина

Написана в 1836 Пушкіним повість « Капітанська донька» є логічним продовженням теми «нікчемного героя», пересічної людини, яка не може похвалитися великим багатством, впливовістю чи серйозними зв'язками. Головний персонажблизький до народу, має позитивними якостямихарактеру, добрий, справедливий. В основі повісті лежить повстання під проводом Пугачова, але Пушкін зовсім не ставив собі за мету відтворити історичні події, на їх тлі він описав життєві історії простих людей.

Загальна характеристика Гриньова

Петро Гриньов - виходець із дворянської сім'ї, та його батьки бідні, тому він зростав у обстановці провінційно-помісного побуту. Герой не може похвалитися хорошим вихованням, зізнається, що зростав недорослем. Оскільки батько був відставним військовим, то Петро став офіцером. Це сумлінний, м'який, добрий і справедливий юнак, що дивиться на всі крізь Со розсіюються, і він розуміє, як насправді влаштований світ.

Завдяки моральному чуття навіть із найскладніших і найнебезпечніших ситуацій виходить цілим і неушкодженим Петро Грінв. Характеристика героя показує його стрімке духовне зростання. Чоловік зумів розглянути в Маші Мироновій моральну особистість і чисту душу, у нього вистачило мужності попросити вибачення у кріпака Савельіча, Петро побачив у Пугачові не просто бунтаря, а справедливу і великодушну людину, зрозумів, яким насправді низьким і підлим є Швабрін. Незважаючи на страшні події, що творилися під час міжусобної боротьби, Гриньов зумів зберегти честь, людяність та вірність своїм ідеалам.

Загальна характеристика Швабрина

Характеристики Гриньова та Швабрина дозволяють читачеві розібратися, хто є хто насправді. Олексій Іванович за походженням дворянин, він жвавий, смаглявий, не дуже гарний. На час приїзду Гриньова до Білгородської фортеці Швабрін там прослужив уже п'ять років, його сюди перевели за смертовбивство. Все говорить про його підлість, нахабство та безсердечність. При першій зустрічі з Петром Олексій Іванович знайомить його з мешканцями фортеці, відгукуючись про всіх з презирливістю і насмішкуватістю.

Швабрін дуже розумний і набагато освіченіший за Гриньова, але в ньому немає доброти. Цей персонаж багато хто порівнював з перекотиполем, людиною без роду, що вміла лише пристосовуватися до різних обставин. Його ніхто не любив і не чекав, але й йому ніхто не потрібний. Наприкінці розповіді чорне волосся Швабрина після пережитих хвилювань посивіло, але душа його так і залишилася чорною, заздрісною і злобною.

Гриньова та Швабрина

У кожній повісті має бути антагоніст головного героя. Якби Пушкін створив образ Швабрина, то духовне зростання Гриньова було б настільки помітний, до того ж неможливо було розвиток любовної лінії між Марією і Петром. Письменник у всьому протиставляє двох молодих офіцерів дворянського походження. коротка характеристикаШвабрина та Гриньова показує, що навіть на службу у фортецю вони потрапили по різних причин. Петра сюди служити прислав батько, щоб син понюхав справжнього пороху, послужив у армії. Олексія заслали за вбивство поручика.

Вираз «військовий обов'язок» кожен із героїв розуміє по-різному. Швабрину все одно кому служити, аби йому було добре. Під час Олексій одразу ж перекинувся до бунтівників, забувши про присягу та честь. Гриньов під страхом смертної каривідмовляється присягати на вірність бунтарям, та його врятувала природна доброта. Справа в тому, що колись він подарував Пугачову заячий кожух і подав склянку вина, а той у відповідь платить подякою і зберігає життя Петру.

Для героїв стала капітанська донька. Гриньов і Швабрін полюбили Машу, але їхнє кохання дуже різне. Петро вигадує для дівчини вірші, а Олексій їх критикує, розносячи в пух і порох. Це і зрозуміло, адже йому самому подобається Марія, але хіба людина, яка щиро любить, могла виставити свою кохану в поганому світлі і порекомендувати супернику подарувати їй сережки замість віршів, щоб вона вийшла до нього в сутінки.

Взаємини Швабрина та Марії

Олексію Івановичу подобається капітанська донька, він доглядає неї, але коли отримує відмову, розпускає про неї брудні і брехливі чутки. Ця людина не здатна на щирі, добрі та чисті почуття, Маша йому потрібна лише як гарної ляльки, яку можна переробити на свій лад. Характеристики Гриньова та Швабрина показують, наскільки це несхожі один на одного люди. Петро ніколи не дозволив би собі обмовити чи примушувати до чогось свою кохану.

Олексій - підлий і боягузливий, діє обхідними шляхами. На дуелі він поранив шпагою Гриньова в груди, потім доніс батькам Петра про поєдинок, щоб ті заборонили синові одружитися з Марією. Після переходу на бік Пугачова Швабрін використовує свою владу, змушуючи дівчину стати його дружиною. Навіть наприкінці він неспроможна допустити щастя Гриньова і Миронової, тому намовляє Петра.

Взаємини Гриньова та Маші

Петро Андрійович живить до капітанської доньки найсвітліші та найчистіші почуття. Він усією душею прикипів до родини Миронових, яка стала для нього рідною. Молода дівчина відразу сподобалася офіцеру, але він намагався діяти делікатно, писав для неї вірші, щоб підкорити серце красуні. Характеристики Гриньова та Швабрина дають уявлення про поняття честі у цих двох людей.

Олексій Іванович сватався до Миронова, але отримав відмову, він не зміг з гідністю визнати свою поразку, тому всіма силами намагався заплямувати репутацію дівчини. Гриньов своєю чергою захищає кохану, викликаючи супротивника на дуель. Петро життя готовий віддати заради Маші, ризикуючи, він визволяє дівчину з ув'язнення Швабрина, вивозить її з фортеці. Навіть на суді він намагається не заплямувати честь Миронова, хоча йому загрожує довічна каторга. Така поведінка свідчить про шляхетність героя.

Ставлення Гриньова до Пугачова

Петро Андрійович не схвалює дій бунтівників і завзято захищає від них фортецю, під час страти офіцерів він відмовляється присягнути на вірність Пугачову, бо служить імператриці. Тим не менш, Гриньов захоплюється великодушністю, справедливістю та організаторськими здібностями ватажка бунтарів. У героя з Пугачовим складаються свої, дещо дивні, але дружні стосунки, що ґрунтуються на взаємній повазі. Заколотник пам'ятає доброту Гриньова і відплачує йому тим самим. Хоч Петро і не перейшов на бік Пугачова, але він залишається про нього доброї думки.

Ставлення Швабрина до Пугачова

Характеристика Швабрина і Петра Гриньова показує різне ставлення до військової честі у цих офіцерів. Якщо головний геройі під страхом смертної кари не побажав зрадити імператрицю, то для Олексія Івановича найважливіше власне життя. Як тільки Пугачов закликав офіцерів перейти до нього, Швабрін відразу перекинувся на бік бунтівників. Для цієї людини немає нічого святого, у потрібний момент вона завжди готова підставити підніжку іншим, тому визнання влади бунтарів - це не більше ніж спроба врятувати своє життя.

Духовне становлення Гриньова та падіння Швабрина

Протягом усієї повісті читач стежить за духовним зростанням головного героя. Характеристики Гриньова і Швабрина говорять самі за себе: якщо для Олексія немає нічого святого, він готовий переступити через будь-кого, щоб досягти своєї мети, то Петро підкорює своїм благородством, добротою, чесністю і людяністю.

Деталі

Готуємося до твору

Гриньов та Швабрін
(Порівняльна характеристика героїв роману А.С. Пушкіна «Капітанська дочка»)

Порівняти- Встановити риси подібності чи відмінності, Зіставити (Тлумачний словник російської мови С. Ожегова).

Порівняльну характеристику можна побудувати двома способами:

Послідовне порівняння (після вступу розповісти про одного героя, потім про іншого, зробити висновки)
Паралельне порівняння (після вступу герої порівнюються з різних позицій: виховання однієї й іншої, ставлення до Маші, поведінка під час нападу, доля героїв тощо.)

Щоб написати вступ, спробуйте відповісти на запитання:

Згадайте епіграф до всього твору. Які проблеми порушує автор у романі?
Хто з героїв вірний обов'язку і йде дорогою честю?
Хто нехтує поняттями обов'язку та честі?
Вибір когось із героїв можна назвати моральним?

Готуючись до твору, виконайте тестові завдання.

Встановіть відповідність між трьома основними персонажами, що фігурують у творі, та властивими їм якостями особистості. До кожної позиції першого стовпця підберіть відповідну позицію другого стовпця.
Встановіть відповідність між трьома основними персонажами, що фігурують у творі, та їхньою долею. До кожної позиції першого стовпця підберіть відповідну позицію другого стовпця.
Петро Гриньов та Олексій Швабрін з перших сторінок твору дано у протиставленні. Як називається прийом різкого протиставлення, що використовується у художньому творі?

Отже, Гриньов та Швабрін – герої-антиподи, але в них є і загальне :

обидва офіцери
обидва молоді
обоє люблять Марію Іванівну

Герої проявляють себе в наступних епізодах :

знайомство Гриньова та Швабрина
їх розмови про Машу
дуель
взяття Білогірської фортеці
порятунок Маші Миронової
арешт та допит

Порівняйте героїв за таким планом:

Виховання та освіта.
Гриньов виховувався в умовах провінційної дворянської сім'ї, здобув скромну освіту, зазнав впливу людини з народу. З дитинства батько вселяє йому міцні моральні принципи, які й допомогли йому з честю вийти з тих важких, часом безвихідних положень, які ставило його життя.

Швабрін отримав столичне виховання та освіту.

Як Гриньов і Швабрін опинилися у фортеці?
Ставлення до військового обов'язку.
Як повівся Швабрін під час взяття Білогірської фортеці? А Гриньов? Як така поведінка характеризує героїв?
Ставлення до Маші Миронова.
Спробуйте дані словосполучення «розподілити» між Гриньовим та Швабріним.

глибина і щирість почуття, здатність на героїчні вчинки в ім'я кохання, низинний характер почуття, глибока повага до жінки, здатність до насильства та знущань, неповажне ставлення до жінки.

Коментар.

Все в повісті повно милосердя. Саме кохання Петра Андрійовича і Марії Іванівни Миронова переважно любов - милосердя. Не кохання – пристрасть, не кохання – захоплення, а кохання – милосердя.

Любить і сльозно шкодує сироту, яка не має нікого в цілому світі, Гриньова. Любить та рятує свого лицаря від жахливої долі безчестя Марія Іванівна. Автор підкреслює такі чесноти, як вірність, вдячність, жертовність, послух, здатність міцно любити.

Зазвичай кохання пробуджує в людині кращі якості: доброту, милосердя, щедрість. Швабрина не прикрашає навіть кохання. У своєму прагненні усунути суперника він готовий відправити його навіть на страту.

Відсутність будь-яких переконань породжує відвертий цинізм. Важко говорити про те, що закоханість його в Машу – це справді велике почуття. І справді, ставлення його до Марії Іванівни (він низько обмовляє на неї Гриньову, а потім, коли вона в його владі, просто мучить беззахисну дівчину) розкриває нам всю ницу суть його любовного почуття, яке виявляється не чим іншим, як егоїстичною чуттєвою пристрастю.
Відношення до людей.
- Для кого з героїв характерні озлобленість, зневажливе ставлення до людей, брехливість та лицемірство, здатність до наклепу, мстивість?
- Для кого з героїв характерні доброта, правдивість та великодушність, душевна щедрість, глибока справедливість?
- У яких епізодах виявляється?
- Чи згодні ви з думкою поетеси М.І.Цвєтаєвої? стверджує, що Швабрін - «дрібний заздрісник і донощик», «низький лиходій»?
- Зверніть увагу, як склалася доля двох героїв. Чи закономірний такий фінал?

Подумайте, як можна збудувати висновок.Можливо, ви скажете про ставлення автора до своїх героїв. Або напишете про своє ставлення до них. У будь-якому разі подумайте про моральні уроки твору.

План

I. Вступ. Проблема честі та обов'язку в повісті.
Загальне у героях (офіцери з дворян, обоє люблять Машу).

ІІ. Гриньов і Швабрін.

Загальне у героях.
Гриньов і Швабрін – герої-антиподи.
а) Вірність військовому обов'язку Гриньова і зрада Швабрина.
б) Глибина та щирість почуття Гриньова та низовинний характер цього почуття у Швабрина.
в) Щирість та порядність Гриньова та брехливість та підступність Швабрина.
г) Доля Гриньова та доля Швабрина.
д) Відношення автора до своїх героїв.

ІІІ. Висновок. Моральні урокиповісті.

Мовна підготовка.

Оскільки порівняльна характеристика Гриньова та Швабрина побудована в основному на контрастах, доцільно використовувати вступні слова ( навпаки, навпаки) логічність висновків може бути передана за допомогою слів та словосполучень ( оскільки, доказом цього служить, це підтверджує, ось чому ), а також вступних слів ( отже, таким чином, отже, нарешті ), доречні і вирази, за допомогою яких можна порівнювати паралельно ( якщо... то інший...).

Вибираємо епіграф

Честь дорожча за життя.
Ф. Шіллер

Я всяку біду згоден перенести,
Але я не погоджуся,
Щоб постраждала честь.
П. Корнель

Думка критика

«Він [Гриньов] російський дворянин, людина ХVIII століття, з печаткою своєї епохи на чолі ... він не укладається в рамки дворянської етики свого часу. Для цього він надто людяний. У жодному із сучасних йому таборів він не розчиняється повністю… У цьому глибока відмінність Гриньова від Швабрина, який без залишку вміщується у грі соціальних сил свого часу. Гриньов у пугачовців на підозрі як дворянин і заступник за дочку їхнього ворога, в уряду - як друг Пугачова. Він не «припав» до жодного табору; Швабрін - до обох: дворянин з усіма дворянськими забобонами, з суто становою зневагою до гідності іншої людини, він стає слугою Пугачова» ( Ю.М. Лотман)

У своєму романі «Капітанська донька» Олександр Сергійович Пушкін описав дуже важливі для гідного життя людини речі, такі як честь, обов'язок та любов. Мені здається, що у цьому романі письменник спробував описати ідеал стосунків двох простих людей, російського офіцера Петра Гриньова та капітанської доньки Марії Миронової.
Хоча більшу частину у творі приділено Гриньову, у романі все ж таки головною героїнею є Маша Миронова. Саме в цій милій дівчині, дочці капітана Івана Миронова, Пушкін описує ідеал дочки, жінки та дружини. У творі Маша постає перед нами милою, чистою, доброю, турботливою та дуже вірною дівчиною.
Коханий Марії, Петро Гриньов, з дитинства виховувався за високої життєвої моральності. В особистості Петра об'єднується дбайливе, добре і любляче серце його матері та чесність, сміливість і прямота, що дісталася йому від батька.
Вперше Петро Гриньов знайомиться з Марією Мироновою, коли він прибуває до Білогірської фортеці. Враження про Машу у Петра відразу складається, як про несерйозну, легковажну дівчину. Коротко кажучи, Гриньов сприймає Машу як просту «дурну», адже саме так і описує офіцер Швабрін Петру капітанську доньку. Але невдовзі Гриньов помічає в Марії дуже добру, чуйну та приємну особу, повну протилежність до опису Швабрина. Гриньов проникає до Маші глибокої симпатією, і з кожним днем ця симпатія ставала дедалі більше. Прислухаючись до своїх почуттів, Петро став писати для своєї коханої вірші, які і стали причиною глузувань Швабрина над Гриньовим. У цей момент ми помічаємо у Петра Гриньова якості, властиві справжньому чоловікові. Петро заступається за свою кохану Машу Миронову без будь-якого боягузтва і з бажанням відстояти честь капітанської дочкипризначає дуель зі Швабріним. Дуель закінчилася не на користь Гриньова, але зовсім не через слабкість Гриньова перед Швабриним, а через дурну ситуацію, що відвернула Петра від свого супротивника. Підсумок - Гриньова поранено в груди.
Але саме ця подія стала переломним моментом у відносинах Марії та Петра. Першою людиною, яку хворий і слабкий після «ураження» у дуелі Петро Гриньов побачив біля свого ліжка, стала його кохана Марія Миронова. У цей момент почуття Петра до Маші у його серці запалали ще сильніше і з новою силою. Не чекаючи, в цю ж секунду Гриньов зізнався Маші у своїх почуттях і запропонував їй стати його дружиною. Марія поцілувала Петра і зізналася йому у своїх взаємних почуттях. Хвилюючись за його і так слабкий стан, вона попросила його прийти до тями і заспокоїтися, не витрачати сили. У цей момент ми помічаємо в Марії дбайливу та лагідну дівчину, яка хвилюється за стан свого милого.
З нового боку Маша показується нам, коли Гриньов отримує відмову від батька у благословенні його обраної. Марія відмовляється виходити заміж без схвалення батьків свого нареченого. Ця ситуація відкриває нам Машу Миронову як чисту, світлу дівчину. На її думку, без благословення батьків не буде Петру щастя. Маша думає про щастя коханого і навіть готова пожертвувати своїм. Марія припускає думку, що Петру треба знайти іншу дружину, угодну серцю його батьків. Без своєї коханої, Гриньов втрачає сенс існування.
У момент захоплення Білогірської фортеці Марія залишається круглою сиротою. Але і в такий складний для неї період вона залишається вірною своїй честі, вона не піддається спробам Швабрина одружити її на собі. Вона вирішує, що краще зовсім померти, ніж вийти заміж за людину, яку вона зневажає.
Маша Миронова відправляє Гриньову листа, який розповідає про її страждання у полоні Швабрина. Серце Петра розривається від хвилювання за свою кохану, страждання Марії буквально передаються Петрові. Гриньов, без будь-якої армії, вирушає на порятунок своєї коханої. Тоді Петро не думав ні про що, крім своєї коханої. Хоч порятунок Марії не обходиться без допомоги Пугачова, проте Гриньов і Маша нарешті возз'єднуються. Пройшовши крізь такі страждання та перешкоди, два люблячих серця таки об'єднуються. Петро посилає свою наречену до села до своїх батьків, турбуючись за її безпеку. Тепер він уже впевнений у тому, що батько та мати приймуть його наречену, дізнавшись її ближче. Сам Петро вирушив на службу до імператриці, адже він повинен служити своє Батьківщині, навіть ризикуючи своїм життям. Не вперше, Петро Гриньов постає перед нами, як сміливий чоловік.
Служба Гриньова закінчилася благополучно, але біда прийшла, звідки не чекали. Гриньов звинувачений у дружніх стосунках із Пугачовим. Справа виявилася дуже серйозною, звинувачень було надто багато. У той момент, коли навіть батьки Гриньова втратили віру в сина, його кохана Марія вірила своєму нареченому. Маша вирішується на дуже ризикований і сміливий вчинок- вона їде до самої імператриці, щоби довести невинність свого нареченого. І в неї це виходить завдяки своїй безперервній вірі в Петра та її любові до нього. Марія рятує свого коханого, як і трохи раніше Гриньов врятував Марію.
Роман закінчується більш ніж благополучно. Два люблячі серця з'єдналися, пройшовши через безліч перешкод. І всі ці перешкоди лише зміцнили кохання Марії Миронової та Петра Гриньова. Два люблячих людинибагато здобули завдяки своєму взаємному коханню. Марія набула сміливості, їй непритаманної раніше, але страх за життя коханого змусили її переступити через свої страхи. Завдяки взаємній любові до Маші Петро Гриньов став справжнім чоловіком – людиною, дворянином, воїном.
Відносини цих героїв - авторський ідеал відносин між чоловіком і жінкою, де головним є кохання, вірність, взаємність та нескінченна відданість один до одного.
P.s: навчаюсь у 8 класі, хотілося б почути критику щодо мого твору. Чи є якісь смислові помилки. Щодо пунктуації хотілося б почути, чи багато зайвих розділових знаків, і навпаки, їх не вистачає. Заздалегідь дякую за допомогу та критику.

Анна, перш ніж займуся критикою роботи, хочу сказати, що для 8 класу це дуже непоганий текст. Але його можна покращити.

Мої зауваження.

1. "Капітанська дочка" – стилізація під сімейні записки. Пушкін ховається під маскою Видавця і вдає, що автором книги є сам нібито реально існував Петро Андрійович Гриньов. Тому заявляти "хоча більшу частину у творі приділено Гриньову, у романі все ж таки головною героїнею є Маша Миронова" невірно як з точки зору стилістики (природно, що Гриньов не "героїня"), так і з погляду сенсу.

2. Жодних "Петро" та "Марія". Це герої XVIII століття, а чи не телеведучі. У книзі таких імен немає! Є Петро Андрійович чи Петруша і Марія Іванівна чи Маша.

3. Багато переказів. Де аналіз? Подинамічніше!

4. Маша дуже часто "мила". Занадто багато "почуттів" та слів з коренем "-люб-". Не треба перетискати.

5. "Улюблений Марії, Петро Гриньов, з дитинства виховувався у обстановці високої житейської моральності. У особистості Петра об'єднується дбайливе, добре і любляче серце його матері і чесність, сміливість і прямота, що дісталася йому батька". - Ох... А ще Петруша до 16 років ганяв голубів і грав у чехарду, любив слухати вигадки пташниці Агафії, погано вчився і взагалі був "ріс недорослем" (Митрофана не нагадує? І звернення отця Гриньова до Савельіча "старий пес" не нагадує "стару хричовку" Єреміївну?).
Не треба так патетично про Гриньова. Він найбільше схожий на улюбленого героя російських казок Іванушку-дурню, а не на Штірліца, у якого "характер нордичний, витриманий" і який "бездоганно виконує службовий обов'язок".

6. Треба прямо сказати, що історія кохання двох вигаданих героїв розвивається на тлі реальної сторінки трагічної історіїРосії (дії пугачівського війська в Оренбурзькій губернії та облога міста). Герої проходять через трагічні обставини та дорослішають. Вони знаходять підтримку у двох головних постатей епохи – Пугачова та Катерини.

7. Обов'язково слід згадати про назву (чому саме "Капітанська донька", а не "Маша і Петруша", або "Маша Миронова", або "Кохання та пугачовщина"?). У скрутну хвилину Маші прокидається характер її батька-героя.

Щодо грамотності писати не буду. Зайві коми є, та й орфографію з мовними помилками треба перевірити.
Ще раз повторю, що загалом твір непоганий. Треба його доопрацювати, щоб воно стало чудовим.

Дякую за критику. Сьогодні перечитала твір на свіжу голову і знайшла багато неточностей, внесла багато поправок. І зайвих ком дійсно не мало. Ще раз дякую за допомогу та оцінку мого твору.

Згодна з Тетяною Володимирівною, твір загалом непоганий, але покращити можна і потрібно:). Висловлю також кілька зауважень:

Жанр "Капітанської доньки" – не роман, як Ви, Ганна, пишіть, а історична повість. Це фактична помилка.

Щоб уникнути переказу, раджу знайти в тексті слова, якими самі герої говорять про свої почуття протягом усієї повісті. Ці опорні точки дадуть змогу проаналізувати розвиток кохання Гриньова та Маші, і Вам легше буде правильно розставити акценти у творі.

Помилок забагато, особливо мовних та граматичних.

Віро Михайлівно, я б дівчину не лякала щодо фактичної помилки.
Жанр "Капітанської доньки" дослідники визначають по-різному. Це питання спірне, і остаточної відповіді на нього немає.
Аргументи на користь того, що це повість: у центрі подія, середній обсяг, хронікальний сюжет, мінімальна кількість побічних сюжетних ліній.
Аргументи на користь роману: опора долі конкретних героїв, приватне життягероїв пов'язані з громадським життям епохи; непряма ознака - орієнтація КД на історичні романиВальтер Скотт.
Навіть укладачі ЄДІ з літератури не можуть визначитися: то в кодифікаторі з'являється повість, то роман (останні три роки – роман). У частині В вимагають писати саме "роман".
Я особисто впевнена, що це повість, але й інша позиція також має право на існування.

У "Капітанській доньці" одночасно розвивається кілька сюжетних ліній. Одна з них - історія кохання Петра Гриньова та Маші Миронова. Ця любовна лінія продовжується протягом усього роману. Спочатку Петро поставився до Маші негативно через те, що Швабрін описав її "досконалою дурненькою". Але потім Петро знайомиться з нею ближче і виявляє, що вона "шляхетна і чутлива". Він закохується в неї, і вона також відповідає йому взаємністю.

Гриньов дуже любить Машу і заради неї готовий багато на що. Він доводить це неодноразово. Коли Швабрін принижує Машу, Гриньов свариться з нею і навіть стріляється. Коли перед Петром стоїть вибір: підкоритися рішенню генерала і залишитися в обложеному місті або відгукнутися на відчайдушний крик Маші "ви один у мене покровитель, заступіться за мене, бідну!", Гриньов їде з Оренбурга, щоб врятувати її. Під час суду, ризикуючи життям, він не вважає за можливе назвати ім'я Маші, боячись, що вона буде піддана принизливому допиту-"Мені спало на думку, що якщо я назву її, то комісія вимагатиме її до відповіді; лиходіїв та її саму привести на очну ставку...”.

Але й любов Маші до Гриньова глибока і позбавлена будь-яких егоїстичних спонукань. Вона не хоче виходити за нього заміж без батьківської згоди, думаючи, що в іншому випадку у Петра "не буде щастя". Вона їде до двору імператриці, щоб урятувати свого коханого, відстояти своє право на щастя. Маша змогла довести невинність Гриньова, вірність його цій присязі. Коли Швабрін ранить Гриньова Маша виходжує його-"Марія Іванівна від мене не відходила". Таким чином Маша врятує Гриньова від ганьби, загибелі та заслання так само, як він врятував її від ганьби та загибелі.

Для Петра Гриньова і Маші Миронова все закінчується благополучно, і ми бачимо, що ніякі мінливості долі ніколи не зможуть зламати людину, якщо вона налаштована боротися за свої принципи, ідеали, любов. Безпринципну і безчесну людину, якій невідоме почуття обов'язку, часто чекає на долю залишитися наодинці зі своїми гидкими вчинками, ницістю, підлістю, без друзів, коханих і просто близьких людей.

	Петро Гриньов	Олексій Швабрін
Зовнішність	Молодий, вродливий, не позбавлений мужності. Втілює в собі риси простої російської людини	Молодий, статний, не високого зросту, зі смаглявим, негарним, але рухливим обличчям
Характер	Мужній, витривалий, сміливий, порядний, прямолінійний, шляхетний, справедливий та сумлінний.	Цинічний, нахабний, різкий, рвучкий, емоційний, боягузливий.
Суспільний стан	Освічений дворянин, офіцер.	Освічений дворянин, офіцер
Життєва позиція	Бути порядним офіцером, чесно служити державі, захищати слабких, припиняти безчинство.	Зайняти значуще громадське місце. Доводити будь-якими способами свою правоту. Шукати зиск у всьому.
Ставлення до моральних цінностей	Дбайливо ставиться до моралі. Намагається не слідувати всупереч її принципам.	Не цінує моральних цінностей, часто переступаючи через них.
Відносини до матеріальних цінностей	Не женеться за багатством, але звик до дворянської життя в достатку.	Цінує гроші та багатство.
Моральність	Моральний, чесний, сумлінний.	Аморальний, безсовісний, усіх приглядає. Забуває про свій обов'язок і честь.
Ставлення до сім'ї Миронових	Вони стали йому справжньою родиною. Він полюбив з-поміж своїх батьків.	Не удостоїв їх нічим окрім піклування та глузування. Обмовив Івана Ігнатовича, образив Марію.
Ставлення до присяги	Хоробро відмовляється присягати Пугачову і цілувати його руку. Готовий померти, але не стати зрадником.	Без жодного роздуму порушує присягу. Переходить на бік бунтівників.
Поведінка на дуелі	Їм рухає справедливість та шляхетність. Ображена честь дівчини, і він, як офіцер, має її захистити. Веде чесний, сміливий бій.	Це не перша його дуель. Поводиться нечесно. Завдає удару, коли противник беззахисний.
Ставлення до Марії Миронової	Закоханий, поважає почуття Марії, готовий чекати на її взаємність і боротися за любов. Рятує їй життя, захищає на допиті.	Навряд чи відчуває до неї високі любовні почуття. Принижує її, ображає, тримає під замком. З легкістю видає ворогові.
Поведінка з Пугачовим	Високо тримає голову і не хоче принижуватись. Сміливо відповідає на провокаційні питання. Зберігає офіцерську звитягу.	Вимелює волю, повзаючи в ногах Пугачова. Принижується і плазає перед ним.
Взаємини	Насамперед, Швабрін викликає якусь симпатію у Гриньова. Але потім різкі висловлювання сім'ї Миронових, та був і подальші дії налаштовують Гриньова проти Швабрина. Окрім зневаги жодних почуттів немає.	Вважає Гриньова слабким. Спочатку намагається справити на нього враження. Але подальший розвитокподій перетворює їх на антиподи.

Твір А. З. Пушкіна «Капітанська дочка» можна у повною мірою назвати історичним, оскільки у ньому чітко і ясно передані конкретні історичні факти, колорит епохи, звичаї та побут людей, що населяли Росію. Цікаво те, що Пушкін показує події, що відбуваються, очима очевидця, який сам брав у них безпосередню участь. Читаючи повість, ми ніби попадаємо в ту епоху з усіма її життєвими реаліями. Головний герой повісті Петро Гриньов непросто викладає факти, а має власну думку, дає […]
«Бережи сукню знову, а честь змолоду» - відома російська народне прислів'я. У повісті А. З. Пушкіна «Капітанська Дочка» вона, як призма, якою автор пропонує читачеві розглядати своїх героїв. Піддаючи дійових осіб повісті численним випробуванням, Пушкін майстерно показує їхню справжню сутність. Дійсно, найповніше людина розкривається в критичній ситуації, виходячи з неї або переможцем і героєм, які зуміли залишитися вірними своїм ідеалам і поглядам, або зрадником і негідником, [...]
Маша Миронова – дочка коменданта Білогірської фортеці. Це звичайна російська дівчина, "круглолиця, рум'яна, зі світло-русявим волоссям". За своєю натурою вона була боягузливою: боялася навіть рушничного пострілу. Жила Маша досить замкнуто, самотньо; наречених у їхньому селі не було. Мати її, Василиса Єгорівна, говорила про неї: "Маша, дівка на виданні, а яке у неї посаг? - Частий гребінь, та віник, та алтин грошей, з чим у лазню сходити. Добре, коли знайдеться добра людина, а то сиди собі в дівках віковічної […]
А. С. Пушкін протягом свого творчого шляхунеодноразово цікавився рідною історією, періодами значних соціальних потрясінь. А в 30-ті роки. ХІХ ст. під впливом невгамовних селянських повстань він звернувся до теми народного руху. На початку 1833 р. А. С. Пушкін отримав можливість вивчити архівні документи про події повстання під проводом Пугачова 1749-1774 р.р. і почав роботу над історичною працею та художнім твором. В результаті з'явилися «Історія пугачовського бунту» та роман […]
У романі «Капітанська донька» та в поемі «Пугачов» два автори різних часів описують ватажка селянського повстання та його взаємини з народом. Пушкін серйозно цікавився історією. До образу Пугачова звертався двічі: під час роботи над документальною «Історією пугачівського бунту» та в «Капітанській доньці». Ставлення Пушкіна до повстання було складним, основними рисами бунту він вважав відсутність довгострокової мети та звірячу твердість. Пушкіна цікавили витоки повстання, психологія учасників, роль […]
Роман А. З. Пушкіна, присвячений подіям селянської війни 1773—1774 рр., невипадково зветься «Капітанська дочка». Поряд з історичним персонажем Омеляном Пугачовим, вигаданим головним героєм ― оповідачем Петром Гриньовим та іншими дійовими особами роману, важливе значення має образ Марії Іванівни, дочки капітана Миронова. Виховувалася Марія Іванівна серед простих, невибагливих «старовинних людей», мали невисокий рівень культури, обмеженість розумових інтересів, але мужніх, […]
Фігура Омеляна Пугачова - ватажка селянського повстання 1773-1774 р.р. ― стала знаменитою не тільки завдяки розмаху самого народного руху, а й таланту О. С. Пушкіна, який створив складний образ цієї дивовижної людини. Історичність Пугачова закріплена в романі казенним наказом про його затримання (глава «Пугачовщина»), справжніми історичними фактами, згаданими оповідачем Гриньовим. Але Пугачов у повісті А. С. Пушкіна не дорівнює своєму історичному прототипу. Образ Пугачова ― складний сплав […]
Чимало жіночих образівзустрічаємо ми сторінках твори А. З. Пушкіна. Поета завжди відрізняла любов до жінки у найвищому значенні цього слова. Жіночі образи в А. З. Пушкіна – це ідеал, чистий, безневинний, високий, одухотворений. Звісно, не останнє місце у галереї жіночих образів посідає героїня роману «Капітанська донька» Маша Миронова. Автор із великою теплотою ставиться до цієї героїні. Маша – традиційне російське ім'я, Воно підкреслює простоту, природність героїні. У цій дівчині немає […]
Олександр Сергійович Пушкін, основоположник реалізму та російської літературної мови, все життя цікавився переломними моментами в історії Росії, а також видатними особистостями, які впливали на хід історичного розвиткукраїни. Через усю його творчість проходять образи Петра I, Бориса Годунова, Омеляна Пугачова. Особливу цікавість викликала у Пушкіна селянська війнапід проводом Є. Пугачова 1772-1775 рр.. Автор багато подорожував місцями повстання, збирав матеріал, написав кілька творів про […]
У 1833–1836 pp. А. С. Пушкін написав роман «Капітанська донька», який став підсумком історичних шукань автора, втілили у собі його думки, переживання, сумніви. Головна дійова особа (він же оповідача) – Петро Гриньов. Це цілком пересічна людина, яка волею доль виявляється втягнутою у вир історичних подій, у яких і розкриваються риси його характеру. Петруша – молодий дворянин, повітовий недоросль, який отримав типову провінційну освіту у француза, який «не був ворогом […]
Перед від'їздом до Білогірської фортеці Гринев-старший дає своєму синові заповіт, кажучи: «Бережи честь змолоду». Його Гриньов завжди пам'ятає і точно виконує. Честь - це у розумінні Гриньова-батька мужність, шляхетність, обов'язок, вірність присязі. Як же проявилися ці якості у Гриньова-молодшого? Хотілося б, відповідаючи на це питання, докладніше зупинитися на житті Гриньова після взяття Білогірської фортеці Пугачовим. Доля Гриньова під час повстання склалася надзвичайно: життя його було врятовано Пугачовим, більше, […]
Історичний матеріал про Омеляна Пугачова А. С. Пушкін збирав протягом довгого часу. Його хвилювало питання найбільшого в російської історіїнародне повстання. У романі «Капітанська дочка» на історичному матеріалі прояснюється доля Росії та російського народу. Твір відрізняється глибоким філософсько-історичним та моральним змістом. Головна сюжетна лініяроману – це, звісно, повстання Омеляна Пугачова. Досить мирна течія авторської розповіді в перших розділах раптово […]
Троєкуров Дубровський Якість персонажів Негативний герой Головний позитивний герой Характер Розпещений, егоїстичний, розбещений. Шляхетний, великодушний, рішучий. Має гарячий характер. Людина, яка вміє любити не за гроші, а за красу душі. Рід занять Багатий дворянин, проводить свій час у ненажерстві, пияцтві, веде розпусне життя. Приниження слабких приносить йому велике задоволення. Має гарну освіту, служив корнетом у гвардії. Після того як […]
Євгеній Онєгін Володимир Ленський Вік героя Зріліший, на початку роману у віршах і під час знайомства та дуелі з Ленським йому 26 років. Ленський молодик, йому немає ще й 18 років. Виховання і освіта Отримав домашню освіту, що було типовою для більшості дворян в Росії. Вихователі «не докучали мораллю суворою», «злегка за витівки лаяли», а простіше сказати балували барчак. Навчався в Геттінгенському університеті в Німеччині, батьківщині романтизму. У його інтелектуальному багажі […]
Тетяна Ларіна Ольга Ларіна Характер Для Тетяни властиві такі риси характеру: скромність, задумливість, трепетність, вразливість, мовчазність, меланхолійність. Ольга Ларіна відрізняється веселим та жвавим характером. Вона активна, допитлива, добродушна. Спосіб життя Тетяна веде затворницький спосіб життя. Найкраще проведення часу для неї – наодинці з собою. Вона любить спостерігати гарні світанки, читати французькі романи, міркувати. Вона замкнута, живе у своєму внутрішньому […]
Роман О.С. Пушкіна знайомить читачів із життям інтелігенції на початку ХІХ століття. Дворянська інтелігенція представлена у творі образами Ленського, Тетяни Ларіної та Онєгіна. За назвою роману автор підкреслює центральне становище головного героя серед інших персонажів. Онєгін народився колись багатої дворянській сім'ї. У дитинстві він був далеко від усього національного, у відриві від народу, а як вихователь у Євгена був француз. Виховання Євгена Онєгіна, як і освіту, мало дуже […]
Неоднозначна і навіть дещо скандальна повість "Дубровський" була написана А. С. Пушкіним у 1833 році. На той час автор уже встиг подорослішати, пожити в світському суспільстві, розчаруватися ним та існуючими державними порядками. Багато його творів, що на той час належать, перебували під цензурною забороною. І ось Пушкін пише про якогось "Дубровського", молоду, але вже буваву, розчаровану, але не зломлену життєвими "бурями", людину 23-х років. Переказувати сюжет немає змилу - його читав [...]
Лірика займає значне становище у творчості великого поета А.С. Пушкіна. Писати ліричні вірші він почав у Царськосельському Ліцеї, куди віддали навчання віці дванадцяти років. Тут, у Ліцеї, з кучерявого хлопчика виріс геніальний поет Пушкін. Все в ліцеї його надихало. І враження від мистецтва та природи Царського Села, і веселі студентські гулянки, і спілкування зі своїми вірними друзями. Комунікабельний і вміє цінувати людей, Пушкін мав багато друзів, багато писав про дружбу. Дружба […]
Почнемо, мабуть, із Катерини. У п'єсі "Гроза" ця дама - Головна героїня. У чому проблематика цього твору? Проблематика – це головне питання, який задає автор у своєму творінні. Так ось тут питання у тому, хто переможе? Темне царство, який представлений чинушами повітового містечка, або світлий початок, який представляє наша героїня. Катерина чиста душею, у неї ніжне, чуйне серце, що любить. Сама героїня глибоко ворожа проти цього темного болота, але не усвідомлює це до кінця. Народилася Катерина […]
А.С. Пушкін - найбільший, геніальний російський поет і драматург. Багато його творах простежується проблема існування кріпосного права. Питання взаємин поміщиків і селян завжди було суперечливе і викликало безліч суперечок у творах багатьох авторів, у тому числі і Пушкіна. Так було в романі «Дубровський» представники російського панства описуються Пушкіним яскраво і чітко. Особливим прикладом є Троєкуров Кирила Петрович. Кирилу Петровичу Троєкурова можна сміливо відносити до образу […]

Крутяк! 7

анонс:

У романі А. С. Пушкіна «Капітанська донька» зображено два протилежні характери: благородний Петро Гриньов і безчесний Олексій Швабрін. Історія їхніх взаємин є одним із головних сюжетних стрижнів «Капітанської доньки» та докладно розкриває проблему захисту честі у романі.

твір:

Роман Олександра Сергійовича Пушкіна «Капітанська донька» присвячений проблемі захисту та збереження честі. Для розкриття цієї теми автором зображуються два протилежні характери: молодий офіцер Петро Гриньов і засланий до Білогірської фортеці за дуель Олексій Швабрін.

Юний Петро Гриньов постає у романі як інфантильний, погано освічений дворянин, не готовий до дорослого життя, але всіляко бажаючий у цю доросле життявирватись. Час, проведений у Білогірській фортеці та в боях під Оренбургом, змінює його характер та долю. Він не тільки розвиває всі свої найкращі дворянські якості, а й знаходить справжне коханняв результаті залишаючись чесною людиною.

На противагу йому, Олексія Швабрина автор із самого початку зображує людиною, яка явно переступила межу між честю і безчестям. За словами Василиси Єгорівни, Олексій Іванович «за душогубство і з гвардії виписаний, він і в Бога не вірить». Пушкін наділяє свого героя як поганим характером і схильністю до безчесним вчинків, а й символічно малює портрет людини з «обличчям смаглявим і якісно негарним», але з тим «надмірно живим».

Можливо, саме жвавість Швабріна і приваблює Гриньова. Молодий дворянин теж дуже цікавий Швабрину, котрій Білогірська фортеця – це заслання, згубне місце, де він бачить людей. Інтерес Швабрина до Гриньова пояснюється бажанням «побачити нарешті людське обличчя» після п'яти років перебування у безпросвітній степовій глушині. Гриньов відчуває до Швабріна симпатію і проводить з ним дуже багато часу, але поступово їм все більше починають опановувати почуття до Марії Миронової. Це не лише віддаляє Гриньова від Швабрина, а й провокує дуель між ними. Гриньов хоче помститися Швабрину за наклеп на свою кохану, якою Швабрін мститься за те, що вона відкинула його.

Під час всіх наступних подій Швабрін все більше виявляє свою безчестя і в результаті перетворюється на остаточного негідника. У ньому прокидаються всі найнеприємніші Гриньову риси: наклепник, зрадник, насильно бажаючий одружити з собою Марію. Він і Гриньов вже давно не друзі і навіть не бойові товариші, Швабрін не просто стає огидним Гриньову, у пугачівському повстанні вони стають по різні боки. Навіть вступаючи у зносини з Пугачовим, Гриньов неспроможна піти остаточно, не може зрадити свою дворянську честь. Для Швабрина честь спочатку не така важлива, тому йому нічого не варто перебігти на інший бік, а потім наклепати на чесного Гриньова.

Гриньов та Швабрін – дві протилежності, які розходяться так само швидко, як і притягуються. Ці герої обирають різні шляхи, але розв'язка все ж таки виявляється вдалою саме для чесного Гриньова, помилованого імператрицею і прожив довге щасливе життя, на відміну від Швабрина, безвісно зниклого під дзвін ланцюгів у тюремних коридорах.

Ще більше творів на тему: «Відносини Гриньова та Швабрина»:

Історична повість «Капітанська донька» останній твірА.С.Пушкіна, написане у прозі. Цей твір відображає все найбільш важливі темипушкінського творчості пізнього періоду– місце «маленької» людини в історичних подіях, моральний вибіру жорстких соціальних обставинах, закон та милосердя, народ і влада, «думка сімейна». Одна з центральних моральних проблемповісті – проблема честі та безчестя. Вирішення цього питання простежується насамперед на долях Гриньова та Швабрина.

Це молоді офіцери. Обидва служать у Білогірській фортеці. Гриньов і Швабрін - дворяни, близькі за віком, освітою, розумовим розвитком. Гриньов так описує своє враження, яке справив на нього молодий поручик: «Швабрін був дуже безглуздий. Розмова його була гострою і цікавою. Він з великою веселістю описав мені сімейство коменданта, його суспільство та край, куди мене завела доля». Проте герої друзями не стали. Одна з причин неприязні – Маша Миронова. Саме у відносинах з капітанською донькою розкрилися моральні якостігероїв. Гриньов і Швабрін виявилися антиподами. Ставлення до честі та обов'язку остаточно розвело Гриньова та Швабрина під час пугачівського бунту.

Петра Андрійовича відрізняють доброта, м'якість, сумлінність, чутливість. Невипадково Гриньов одразу став для Миронових «рідним», а Маша полюбила його глибоко і самозабутньо. Дівчина зізнається Гриньову: «... до могили ти один залишишся в моєму серці». Швабрін, навпаки, справляє на оточуючих відразливе враження. Моральна вада проявляється вже в його зовнішності: вона була невисокого зросту, з «гарно негарним обличчям». Маші, як і Гриньову, неприємний Швабрін, дівчину відлякує його зла мова: «… він такий насмішник» У поручику вона відчуває небезпечну людину: «Він мені дуже неприємний, а дивно: нізащо я не хотіла б, щоб і я йому так само не подобалася. Це б мене турбувало страх». Згодом, ставши бранкою Швабрина, вона готова померти, але не підкоритися йому. Для Василиси Єгорівни Швабрін – «душогуб», а інвалід Іван Ігнатій зізнається: «Я сам до нього не мисливець».

Гриньов чесний, відкритий, прямодушний. Він живе і діє за велінням серця, а серце його вільно підпорядковане законам дворянської честі, кодексу російського лицарства, почуття обов'язку. Закони ці йому незмінні. Гриньов – людина слова. Він пообіцяв віддячити випадковому провіднику і зробив це, незважаючи на відчайдушний опір Савельіча. Гриньов не зміг дати пів на горілку, але подарував вожатому свій заячий кожух. Закон честі змушує молодого чоловікасплатити величезний більярдний борг гусарові Зурину, який не надто чесно грав. Гриньов благородний і готовий битися на дуелі зі Швабриним, який образив честь Маші Миронова.

Гриньов послідовно чесний, а Швабрін робить один за одним аморальні вчинки. Ця заздрісна, злісна, мстива людина звикла діяти обманом і підступністю. Швабрін з наміром описав Гриньову Машу «досконалою дурницею», приховав від нього своє сватання до капітанської доньки. Гриньов невдовзі зрозумів причини обдуманого наклепу Швабрина, якого він переслідував Машу: «Мабуть, помічав він нашу взаємну схильність і намагався відвернути нас друг від друга».

Швабрін готовий позбутися суперника будь-якими засобами. Ображаючи Машу, він майстерно доводить Гриньова до сказу і провокує виклик на дуель, крім недосвідченого Гриньова небезпечним противником. Поручник задумав убивство. Ця людина не зупиняється ні перед чим. Він звик, щоб виконувались усі його бажання. За словами Василиси Єгорівни, у Білогірську фортецю Швабрін «переведений за смертовбивство», за те, що на дуелі «заколов поручика, та ще й за двох свідків». Під час поєдинку офіцерів Гриньов, несподівано для Швабрина, виявився майстерним фехтувальником, але, скориставшись сприятливим для нього моментом, Швабрін поранив Гриньова.

Гриньов великодушний, а Швабрін низький. Після дуелі молодий офіцер вибачив «нещасного суперника», а той продовжував підступно мститись Гриньову і написав донос його батькам. Швабрін постійно робить аморальні вчинки. Але головний злочин у ланцюзі його постійних ницостей – це перехід на бік Пугачова не з ідейних, а з корисливих міркувань. Пушкін показує, як у історичних випробуваннях у людині остаточно проявляються всі якості натури. Підлий початок у Швабрині робить його закінченим негідником. Відкритість і чесність Гриньова залучили Пугачова і врятували йому життя. Високий моральний потенціал героя розкрився під час найскладніших випробувань на міцність переконань. Гриньову кілька разів довелося обирати між честю та безчестям, а фактично між життям та смертю.

Після того як Пугачов «помилував» Гриньова, він повинен був поцілувати йому руку, тобто визнати в ньому царя. У розділі «Непроханий гість» сам Пугачов влаштовує «випробування компромісом», намагаючись отримати від Гриньова обіцянку «хоч би не воювати» проти нього. У всіх цих випадках герой, ризикуючи життям, виявляє твердість та непоступливість.

У Швабрина немає ніяких моральних принципів. Він рятує своє життя, порушуючи присягу. Гриньов з подивом побачив «серед старшин Швабрина, остриженого в гурток та в козацькому каптані». Цей страшна людинапродовжує невідступно переслідувати Машу Миронову. Швабрін фанатично одержимий бажанням добитися не кохання, а хоча б покірності від капітанської доньки. Вчинкам Швабрина Гриньов дає оцінку: «З огидою дивився я на дворянина, що валяється в ногах козака-втікача».

Авторська позиція збігається з поглядами оповідача. Про це свідчить епіграф до повісті: «Бережи честь змолоду». Гриньов зберіг вірність обов'язку та честі. Найважливіші слова він сказав Пугачову: «Тільки не вимагай того, що гидко честі моєї та християнської совісті». Швабрін порушив і дворянський обов'язок, і людський.

Джерело: mysoch.ru

Повість «Капітанська донька» А. Пушкіна приваблює читача як цікавими історичними фактами, а й яскравими, запам'ятовуються образами героїв.

Молоді офіцери Петро Гриньов та Олексій Швабрін - персонажі, чиї характери та погляди абсолютно протилежні. Про це свідчить те, наскільки по-різному вони поводяться в побуті, критичних ситуаціях, любові. І якщо до Гриньова з перших сторінок повісті переймаєшся симпатією, то знайомство зі Швабриним викликає зневагу і огиду.

Портрет Швабрина такий: «...молодий офіцер невисокого зросту, з обличчям смаглявим і чудово негарним». Під вигляд зовнішності і його натура - злісна, боягузлива, лицемірна. Швабрін здатний на безчесні вчинки, йому нічого не варто обмовити чи зрадити людину заради власної вигоди. Ця людина найбільше дбає про свій «шкурний» інтерес.

Не зумівши домогтися кохання Маші Миронова, він не тільки прагне стати на її шляху до щастя, але й намагається за допомогою погроз та сили змусити дівчину вийти за нього заміж. Рятуючи своє життя, Швабрін одним із перших присягає на вірність самозванцю Пугачову, а коли це розкривається і він постає перед судом, то лжесвідчить проти Гриньова, щоб хоч так помститися йому за всі свої невдачі.

У образі Петра Гриньова знайшли втілення все найкращі риси дворянського стану. Він чесний, хоробрий, мужній, справедливий, вміє тримати своє слово, любить батьківщину і відданий своєму обов'язку. Найбільше молода людина має у своєму розпорядженні щирість і прямодушність. Йому чужі чванство і лихолюбство. Зумівши завоювати кохання Марії Іванівни, Гриньов розкривається не тільки як ніжний і відданий шанувальник. Насамперед він ставить її честь, її ім'я, і готовий не тільки відстоювати їх зі шпагою в руці, але й вирушити заради Маші на заслання.

Своїми позитивними властивостями характеру Гриньов підкорив навіть розбійника Пугачова, який допоміг йому звільнити Машу з рук Швабрина і хотів бути посадженим батьком на їхньому весіллі.

Я впевнена, що і в наш час багато хто хотів би бути схожим на Петра Гриньова, тоді як зі Швабриним не хотілося зустрітися ніколи.

Джерело: www.ukrlib.com

Олексій Іванович Швабрін - персонаж як негативний, а й антипод Петра Андрійовича Гриньова, оповідача, від імені якого ведеться розповідь у «Капітанської доньці».

Гриньов і Швабрін не єдині герої в повісті, які так чи інакше зіставлені один з одним: подібні «пари» утворюють практично всі головні діючі лицятвори: імператриця Катерина – лже-імператор Пугачов, Маша Миронова – її мати Василиса Єгорівна, – що дозволяє говорити про порівняння як про один із найважливіших композиційних прийомів, що використовуються автором у повісті.

Цікаво, однак, що не всі названі герої абсолютно протиставлені один одному. Так, Маша Миронова, швидше, зіставлена зі своєю матір'ю і виявляє стільки ж відданості своєму обранцю і мужності у боротьбі за нього, скільки і капітанша Миронова, яка не злякалася лиходіїв і прийняла смерть разом із чоловіком. Протиставлення «пари» Катерина - Пугачов менш однозначно, як здається здавалося б.

У цих ворогуючих та воюючих один з одним характерів чимало близьких рис та подібних вчинків. Обидва виявляються здатні і на жорстокість і прояв милості і справедливості. Іменем Катерини жорстоко переслідуються і зазнають звірячих тортур прихильники Пугачова (понівечений башкирець з відрізаною мовою), і Пугачов творить безчинства і страти разом зі своїми товаришами. З іншого боку, і Пугачов і Катерина виявляють милість щодо Гриньова, рятуючи його і Марію Іванівну від біди і влаштовуючи зрештою їхнє щастя.

І лише між Гриньовим та Швабриним не виявляється нічого, крім антагонізму. Означений він уже в іменах, якими автор називає своїх героїв. Гриньов носить ім'я Петра, він тезка великого імператора, якого Пушкін, безумовно, відчував найзахопленіші почуття. Швабрину надано ім'я зрадника батьківської справи - царевича Олексія. Це, звичайно, зовсім не означає, що будь-який персонаж пушкінського твору, що носить одне з цих імен, повинен бути співвіднесений у свідомості читача з названими історичними особами. Але в контексті повісті, де проблема честі та безчестя, відданості та зради настільки важлива, подібний збіг є невипадковим.

Відомо, як серйозно ставився Пушкін до поняття родової дворянської честі, до того що прийнято називати корінням. Невипадково, звісно, тому докладно і докладно розповідається у повісті про дитинстві Петруші Гриньова, про його сім'ї, у якій свято зберігаються традиції вікового дворянського виховання. І нехай ці «звички милої старовини» описані не без іронії – очевидно, що іронія автора сповнена теплоти та розуміння. І в результаті саме думка про неможливість осоромити честь роду, сім'ї не дозволила Гриньову зробити зради щодо коханої дівчини, порушити офіцерську присягу.

Швабрін ж - людина без роду, без племені. Нам нічого не відомо про його походження, про його батьків. Нічого не сказано про його дитинство, виховання. За його плечима, схоже, немає духовного і морального багажу, який підтримує Гриньова. Швабрину, зважаючи на все, ніхто не дав простого і мудрого настанови: «Бережи честь змолоду». А тому він легко нехтує нею для спасіння власного життята й просто для особистого благополуччя. При цьому зауважимо, що Швабрін - затятий дуелянт: відомо, що його було переведено до Білогірської фортеці за якесь «злодійство», ймовірно, за дуель. Він викликає на дуель і Гриньова, причому в ситуації, коли сам навкруги винен: образив Марію Іванівну, підло обмовивши її перед закоханим Петром Андрійовичем.

Важливо, що дуелей у повісті ніхто з чесних героїв не схвалює: ні капітан Миронов, який нагадував Гриньову, що «поєдинки формально заборонені у військовому артикулі», ні Василиса Єгорівна, яка вважала їх «смертогубством» та «духогубством», ні Савельїч. Гриньов приймає виклик, захищаючи честь коханої дівчини, а Швабрін - від того, що його справедливо назвали брехуном і мерзотником. Таким чином, у своїй пристрасті до дуелів Швабрін виявляється захисником честі, що помилково розуміється, ревнителем не духу, а букви закону, лише зовнішнього його дотримання. Це вкотре доводить, що уявлення про справжню честь у нього немає.

Для Швабрина взагалі немає нічого святого: ні кохання, ні дружби, ні обов'язку. Причому ми розуміємо, що зневага до цих понять - справа для нього звичайна. Зі слів Василиси Єгорівни ми дізнаємося, що Швабрін «в пана бога не вірує», що він «за душогубство виписано з гвардії». Не за кожну дуель і не всякого офіцера звільняли з гвардії. Очевидно, і з тією дуеллю була пов'язана якась негарна, підла історія. І, отже, те, що відбулося в Білогірській фортеці і згодом, не випадковість, не наслідок хвилинної слабкості, не просто боягузтво, врешті-решт, можна пробачити за певних обставин. Швабрін дійшов свого остаточного падіння закономірно.

Він жив без віри, без моральних ідеалів. Сам нездатний був любити, і почуття інших нехтував. Адже він знав, що гидкий Маші, але, незважаючи на це, домагався її, не зупиняючись ні перед чим. Порада, що він дає Гриньову щодо Марії Іванівни, видає у ньому пошляка («…якщо хочеш, щоб Маша Миронова ходила до тебе в сутінки, то замість ніжних віршів подаруй їй пару сережок»), Швабрін як підл, а й хитрий. Після дуелі, побоюючись нових неприємностей, він розігрує перед Гриньовим сцену щирого каяття. Подальші події показують, що простодушний Гриньов даремно повірив брехуну. За першої ж нагоди Швабрін підло мстить Гриньову, видавши Марію Іванівну Пугачову. І тут лиходій і злочинець, мужик Пугачов виявляє недоступне розумінню Швабрина шляхетність: він, до невимовної злості Швабрина, відпускає Гриньова і Машу Миронову з богом, змусивши Швабрина видати їм «перепустка у всі застави і фортеці, підвладні йому. Швабрін, зовсім знищений, стояв як остовпілий».

Востаннє ми бачимо Швабріна, коли він, заарештований за зв'язок з Пугачовим, закутий у ланцюзі, робить останню спробу обмовити і занапастити Гриньова. Він зовні дуже змінився: «волоса його, нещодавно чорні як смоль, зовсім посивіли», але душа його як і чорна: звинувачення свої вимовляв хоч і «слабким, але сміливим голосом» - такі великі були його злість і ненависть до щастя суперника.

Швабрін закінчить своє життя так само безславно, як жив: ніким не коханий і нікого не кохав, нікому і нічому не служив, а лише все життя пристосовувався. Він як перекотиполе, рослина без кореня, людина без роду, без племені, не жила, а котилася вниз,
поки не впав у прірву.